Вершники на Інгулі

лейб-гв. Уланського полку. У Франції, зокрема, був секретарем полкового

113

об’єднання. Помер 1977 р. в Парижі. Очевидно, тут мова йшла про сина

генерала.

Самсонов командує Уссурійською кінною бригадою, потім –

Сибірською козачою дивізією. “Нам жодного разу не довелось зіткнутися з

японською кавалерією. Цей рід зброї був у них поганий, і уникав зіткнення…

За всю кампанію відмічені лише дві кавалерійські сутички: у сибірських

козаків ген. Самсонова, і у нас…”, – згадував генерал Денікін. На війні був

нагороджений орденом Георгія 4 ст. і золотою зброєю (в інших бойових діях

та під час керівництва училищем удостоєний також орденів св. Анни,

св. Володимира, св. Станіслава) та отримав звання генерал-лейтенанта.

Пізніше, у некролозі в єлисаветградській пресі йшлося, що Самсонов на чолі

козачої дивізії перебував до закінчення війни. В той же час згаданий

В. Мустафін писатиме про передчасне залишення генералом діючої армії у

зв’язку з тяжкою хворобою. Через кілька місяців після укладання мирного

договору в “Голосі Півдня” публікується оголошення щодо продажу помістя

генерала О.В. Самсонова в Херсонській губ. на 1075 дес. землі з посівами,

живністю, реманентом, “господарство добре влаштоване, води вдосталь, є

будівельні ліси. Дізнатися умови – м. Єлисаветград. Нижньо-Донська, 2-а