Вершники на Інгулі

доказів)”. Доповнення спогаду знаходимо в інформації “Голосу Півдня” від

18.06.1910 р. про переведення буфету прохолодних напоїв і морозива

Г. Аксенфельда із Кавалерійського бульвару в садок при зимовому театрі

поблизу бульвару.

Кавалерійський бульвар відносився до місць, де дозволялося гуляти

(Палацової вулиці в їх переліку не було) гімназисткам і гімназистам згідно

вимог позашкільного нагляду за ними. Уявімо: пройтися алеями

поспостерігати за кінними вправами тут могли гімназисти В. Винниченко,

І. Тамм, Г. Лангемак, О. Семененко, Б. Гомзин, “реалісти” П. Тобілевич

(Саксаганський),

Є. Маланюк,

Є. Чикаленко,

Г. Юра,

Ю. Яновський,

К. Шимановський,

О. Осмьоркін,

М. Кохно-Кутів

(М. Ярошевський),

І. Полтавець-Остряниця. М. Тобілевич (Садовський) згадував: “Моїм

близьким приятелем був Андрій Грабенко… він був першим учнем нашої