Вершники на Інгулі

влади, розглянула питання щодо відзначення 100-річчя з дня народження

Миколи І. Міський голова О. Пашутін, зокрема, зазначав: “Приміщення

Єлисаветградського кавалерійського училища, які слугують в даний час

окрасою міста, були приміщеннями корпусного штабу і управління

військових поселень, спорудженими за велінням Його Імператорської

Величності, при чому саме закладення їх було здійснено у вересні 1847 року

особисто … Імператором Миколою Павловичем…”. Гласні стоячи вислухали

і одностайно ухвалили пропозиції доповідача провести 25 червня панахиду

по Романову і доручити управі обговорити заходи з увічнення пам’яті

монарха в місті. Вказаного дня після панахиди з дозволу губернатора

відбулося термінове засідання думи, на якому за пропозицією міської управи

86

ухвалили просити “Височайшого дозволу” на проведення збору грошей для

спорудження пам’ятника цареві. А на пропозицію гласного Г. Цицерошина

було вирішено клопотатися про назву кавалерійського плацу на Ковалівці

Миколаївським (додамо, що за життя того царя Перспективна вулиця

називалася Миколаївським проспектом). Однак виконати ці й подібні

рішення не вдалося. Ні Микола І, ні Олександр ІІ через понад півтора

десятиліття, ні царські генерали своїми бронзовими чобітьми не стали на

інгульському березі колишніх вольностей Запорозьких. Натомість у час