Розділ «Глава 4 Зрада Каштана ХаґА»

Онисько був обережним, і за хвилину Неплюєв уже розгортав на коліні листа, знайденого під підкладкою капелюха. Читати французькою було важкувато, проте все ж таки (з п'ятого разу) резидент зміг розібрати наступне:

Париж.

8 березня 1730 року від Р.Х.

ЙОГО СВІТЛОСТІ

ПОСЛУ ВІЛЬНЄВУ

Люб'язний пане посол!

Подавець сього послання, капітан швейцарської гвардії Його Королівської Величності Луї XVЯкоб Хаґ отримав від мене таємне доручення, а саме: підготувати ґрунт для прибуття до Стамбула амбасадора месьє Григора Орлі – сина шефа козацької нації месьє Філіппа Орлі, який перебуває під вартою в Салоніках. З тією ж метою Вам належить забезпечити візит капітана Якоба Хаґа до султана Ахмеда, а по приїзді месьє Григора Орлі – всіляко сприяти налагодженню контактів між: останнім та шефом Османської імперії задля забезпечення довготермінових інтересів Франції на півдні Європи та Близькому Сході.

Решту відомостей подавець послання передасть Вам в усній формі.

Міністр закордонних справ маркіз де Шовлен

Про всяк випадок Неплюєв перечитав таємного листа ще двічі, потім подивився на папір проти світла: здається, жодних додаткових відомостей у посланні не було… Хіба що нагріти?.. Але якщо невидимі чорнила проявляться, адресат про все здогадається.

Резидент подивився на п'яного як чіп швейцарця, який мирно дрімав на підлозі, обійнявшись із Вишняковим. Так, варто спробувати розіграти таку собі комбінацію, використавши цього швейцарського нікчему капітана Хаґа в інтересах Великої Росії! Проте у цьому разі ніхто з жабоїдів ні про що не має навіть здогадуватися.

Тільки треба подумати, добре подумати…

А поки що…

– Приведи негайно інших, – звернувся Неплюєв до Ониська. – Вишнякова треба віднести до його кімнати, нехай проспиться. А нашого гостя зараз же, у моїй присутності обшукати, зв'язати – і під замок! Під твій особистий нагляд. Давай-но, ворушися!

Челядники виконали все, як і було наказано. Як потайки і передчував Неплюєв, жодних результатів обшук не приніс: окрім жмені французьких і турецьких монет у кишеньках на паску, нічого особливо цінного швейцарець при собі не мав, під підкладкою камзола паперів ніхто із шукачів не намацав.

– С-с-сволота!..

Сповнений розчарування резидент пхнув ногою капітана, який і досі лежав на підлозі. Той пробелькотав щось незрозуміле (схоже, по-німецьки), повернувся на бік і несподівано гучно захропів.

– Забрати геть цю купу лайна, – процідив крізь зуби Неплюєв та про всяк випадок грізним тоном нагадав Ониську: – А ти щоб очей з нього не зводив, зрозуміло тобі чи ні?!

– Авжеж, авжеж, – закивав челядник.

– Тільки-но прокинеться – даси мені знати!