TextBook – Страта Юрка Хмельниченка.[55]
– Гетьманичу, знову ви за своє?!
У голосі побратима відчувалося обурення. І недарма: адже за три з половиною місяці після тяжкого поранення у бою під Мінденом[56] (уже другого за цю війну!) стан Григорія так і не покращився – навпаки, він почувався щодалі гірше, поступово впав у депресію… і почав порівнювати себе з молодшим сином Богдана Хмельницького.
Мовляв, нащадок ніколи не зможе гідно продовжити справу свого великого предка. Наприклад, Юрко Хмельниченко занапастив справу славетного батька, та й Його Королівська Величність Луї П'ятнадцятий ризикує пустити за вітром славу квітучої Франції, успадкованої від «короля-сонця».[57]
Так само гетьманич Григорій Орлик не спромігся стати справжнім лідером козацької нації, а отже, бути гідним пам'яті гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика. Як гетьман Хмельниченко наприкінці життя сліпо виконував волю турків, так само й він, гетьманич Орлик, віддав життя Франції, а не рідній Украйні. Покірних йому «синіх шведів» та героїчну козацьку сотню примусив битися на стороні коаліції, до складу якої входила ненависна Московщина…
Та чого там про українську справу говорити, коли він виявився настільки безвільним нікчемою, що навіть клятому Івану Неплюєву не помстився за смерть коханої колись Лейли!!! Хоч і присягався собі самому, що не залишить мерзотника безкарним…
Очевидно, тепер на пораненого насувався черговий рецидив тієї-таки виснажливої душевної хвороби.
– Ти не розумієш, Каролику, братику мій названий!
– То ви не розумієте, гетьманичу…
– Ні-ні, я все розумію, геть усе! Пригадай лишень, скільки разів ми бували буквально на мізинчик, на нігтик, на волосинку від успіху… проте так нічого й не домоглися?! Навіть реставрацію короля Станіслава Лещинського провели, а все одно…
Раптом поранений різко напружився, стиснув руку побратима і застогнав крізь зуби.
– Вам зле, гетьманичу?
– Де ми зараз? – задав зустрічне запитання Григорій.
– Вас віднесли, куди ви і попрохали: на берег Рейну.
– До скелі Лореляй?
– Авжеж.
– Як би радів онук франкфуртського бургомістра Гете, якби опинився тут…
– Йоганн Вольфганг?
– Еге ж. Кумедний хлопчина… Та з нього будуть люди.
– Авжеж будуть, гетьманичу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Орлі, син Орлика» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Післямова“ на сторінці 3. Приємного читання.