Польовий командир

приймальні будь із чим, крім прозорих пластикових течок.

Прискіпливий допит помічників, референтів та секретарок на тему:

"Хто заходив без мене до мого кабінету?" – тим паче. Нарід

благоговійно жахався: "Та хто ж насмілиться?"

Тим часом у череві шафи розмножувалися портфелі. Треба було

щось вирішувати. Прем'єрку міністр не став турбувати, а звернувся

прямо до президента, давнього соратника по опозиції та доброго

товариша.

— Любий друже, — вислухавши його, сказав тоді президент, — я

глибоко переконаний, що нова влада використає унікальний шанс і

впорається з усіма викликами, які кидає їй сучасна епоха.

Головним викликом було те, що портфелів ставало загрозливо

багато. За тиждень і шафа не зачиниться. Скільки грошви в кожному й

чи однакова там сума – колишній польовий командир не знав.

Крім ділових сумок, розмножувалися й пляшки в барах його

"бентлі" та кімнати відпочинку: чи то лише відсьорбнеш з якоїсь чи

п'ять штук вип'єш – на ранок знову хоч там, хоч тут – повний набір, і усі

– закорковані. Відновлювалися й продукти в холодильнику тієї кімнати.

Яким чином – встановити також не вдалося.

6