Польовий командир

республікі.

Важкі жорна думок закрутилися в стриженій прапорщиковій

голові: "Самопроголошена Зеленоклинська Українська республіка" —

пригадалися йому минулорічні випуски ТСН. Він глянув у військовий

квиток офіцера запасу радянського ще зразка: "Ніколай Шульженко,

старший лейтенант", у паспорт – те саме: "Шульженко Ніколай

Пєтровіч"; подумав, а тоді спитав:

— І чого ж вам не командувалося військами вашої республіки?

Микола Шульженко здивовано – невже не знає? – глянув на

прикордонника:

— Так вєдь нєту уже ні рєспублікі, ні войск…

Звичайний прапорюга, далекий від міжнародної політики,

Петренко нічого не знав про сумну долю ніким не визнаної ЗУР,

4

мимохідь подумав: "Треба було у 91 році проголошувати свою

республіку, причому – у складі України", — і вирішив просто:

— Я повідомлю про вас куди слід.

Потім увімкнув свій уокі-токі й сказав комусь:

— Зараз до вас приведуть людину, організуйте душ, чистий одяг і

щось попоїсти. Але очей не зводьте, – суворо додав наостанок, —