Польовий командир

брехати! Показав військового квитка, там написано – "українець", то

скільки він був на Тузлі? Півдня, поки ми перевірку робили?

— Я маю офіційну статистику, — витяг якісь папірці писака. –

Лише десять відсотків репатріантів отримують вид на мешкання! А

решта українців...

— Не десять, а вісімнадцять!— ледве стримуючись, аби не

зірватися на запозичену з російської монголо-татарську лексику,

перебив пристрасного публіциста Валерій Георгійович. — Візьмете

30

свою статистику, як підете до відходку! Хто вам сказав, що та решта —

українці? Я повторюю вдруге й повільно для журналістів і політологів :

жод-но-го, чуєте, громадянине Бармалєєв, жодного українця до країни

попереднього проживання не депортували. І оскільки в паспортах

сусідньої держави національність не зазначається, за підтвердження

визнається будь-який документ, у якому вона прописана! Хоч

профспілковий квиток часів СРСР! Мало того: ми прийняли й усіх, хто

перебуває в шлюбі з людиною, котра має такого документа!

— А чому ж тоді стільки народу завертають назад? – вже не так

напористо спитав Бармалєєв.

— Бо вони не мають ніяких юридичних доказів, крім своїх слів! А