Польовий командир

"наразі", приліпити котре до своїх не надто сьогодні вдалих виступів

йому жодним чином не вдавалося. А той Петренко говорив упевнено,

29

відповідав щоразу в точку: з усього виходило, що кордон справді на

замку, не те що миша — тарган не проскочить, навіть такий ас, як

польовий командир Шульженко, і той не пройшов непоміченим. Миколі

ж так явно бачилося, як тоді двоє здорованів наводили йому просто в

пупок автомати, а цей прапорюга гойдався з каблука на носок, що

випаровувалися останні залишки упевненості.

Під час перерви на рекламу, оголошеної стрункою журналісткою,

Микола попив шарової студійної кавки, зібрав думки докупи й трохи

заспокоївся. У другому блоці його вже не чіпали, опозиційні депутати,

скориставшись неявкою на програму голів держави та уряду, купою

кинулися на міністра. Шульженкові, вже майже своїй людині на

телецентрі, такі дебати тепер не видавалися цікавим дійством; на цих

шоу говорили майже завжди одне й те саме. Він навіть чудувався: ну

добре, ці базікають, бо зрештою живуть з балачок, але ті, потойбіч

екрану, чому таке дивляться? Слухав він ті теревені краєм вуха, а сам

роздивлявся публіку — так, нічого особливого: пещені можновладці,

група студентів під проводом куратора, письменники із заздрісними