Польовий командир

державних кольорів — провіщали аж три блоки: єдина, велика та ще

якась Вітчизни, сонцесяйно усміхався нев'янучий Вольфович,

профілями, як колись – Маркс, Енгельс та Ленін, повернулися до

виборця вожді Блоку Правих сил. Знайомі все обличчя... І тільки однієї

політичної сили Микола раніше не чув: ПДП – партії далекосхідного

прогресу. Чотири серйозних монголоїдних мужчини в класичних

костюмах, схожі один на одного та на бригадира Вонга з лісопилки, мов

близнюки, та цицьката слов'янська красуня суворо пекли поглядами

громадян з-під яскравого заклику: "За спільне благо!"

А на роботі той Вонг уже не раз чіплявся: "За каво будіса

каласавать, мєханіка?"

— Не знаю, — буркнув, аби допитливий лівон відчепився,

Шульженко.

— Іді в насе ПДП, нє позалєєса, — вкрадливо запропонував азіат.

—

Я подумаю,— гмикнув колишній кращий співак

Рознґартівського гарнізону.

Ввечері Микола спитав у дружини Клавдії, чи визначилася вона з

вибором.

— Усі однакові, — махнула рукою благовірна, — всі за себе, за