Польовий командир

Місцевий міністр фінансів Олександр Іванович Барченко лише

натякнув панам генералам, що скарбниця Зеленоклинської республіки

має в наявності достатню кількість усіх провідних валют світу — і

НДРівські схеми птахом Феніксом повстали з радянського минулого:

частина техніки й озброєнь кидалася в боксах як нікуди не годна,

розкомплектована й невідновлювана, а руками зеленколинських

механіків ремонтувалася дуже швидко, ще й запчастини дивним чином

завжди знаходилися.

Уже в кінці осені автомобільний рух на трасі "Уссурі" значно

поменшав: у південній частині магістраль перетинала кордон Зеленого

Клину — там утворився Владивостоцький особливий укріплений район,

підпорядкований Москві. Начальником й командувачем там був, самі

розумієте, адмірал Макаров.

Північно-західний кордон Зеленого Клину номінально проходив

аж по Зеї, але впевнено Зеленоклинський уряд, що розташувався в

Уссурійську, контролював територію від Владивостоцького ОУРу до

Хабаровська, більш-менш — на півночі до лінії Троїцьке — Совгавань,

а от на схід, від Смидовича до Благовіщенська, була суцільна

мішанина: громади, населені прибульцями, підтримували Читу,

аборигенні — приблизно стільки ж — Уссурійськ, а решта, не більше