Розділ «БОЖЕСТВЕННА ГАЛЯ»

- Ну, а вчителька ж де? - знову спитав о. Лука, озираючи очима хату й не знаходячи Галі.

Хлопці тільки переглянулись.

- Пораділи, що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату згодні перевернути! Де, кажу, вчителька? - звернувся о. Лука до одного з хлопців, що стояв поблизу.

- Вони... отам,- тихо, заикуючись, одмовив той і показав пальцем на піч.

- Де? - здивовано перепитав о. Лука.

- На печі.

- Як на печі... чого... слаба, чи як? - нічого не розуміючи, питав о. Лука.

Хлопці приходили помалу до пам’яті; деякі почали тихенько пирскати зо сміху.

- Вони засоромилися вас та й сховалися на печі, бо були в машкарі,- сміливо й насмішкувато промовив Грицько Прокуда, вийшовши з гурту наперед.

По хаті залунав зразу дитячий регіт.

О [тець] Лука мовчки пройшов од порога далі й, високо закинувши сиву бороду вгору, став заглядати на піч. Діти збилися коло його й зазирали туди ж. Грицько проворно зіскочив на припічок, показав пальцем у куток, глянув на

о. Луку й весело промовив:

- Ось де вони!..

- Анно Тимофіївно, що це з вами сталося? - спитав о. Лука.

Десь на печі почулося хлипання.

- Ай-яй-яй! - докірливо промовив він.- Оце так учителька, оце так божественна вчителька!.. А ви, лобуряки, оце так лекції вчите? - почав суворо гримати на школярів о. Лука.

Хлопці підняли гомін - почали виправдуватись.

- Годі, годі! - спиняв батюшка.- Знаю вас... становись на коліна!

Хлопці одразу змовкли, і хто де стояв - весело гуцнули на коліна.

- До порогу, до порогу! - показував о. Лука рукою.