Розділ «Хронологічна таблиця років життя та смерті героїв і фігурантів роману «Кинджал проти шаблі», а також деяких подій XVI століття»

1495 (?) —1566. Сильвестр (в іноках Спиридон, помер близько 1566) – православний священик. Починав духовну кар’єру в Новгороді, згодом став священиком Благовіщенського собору в Московському Кремлі. Був пов’язаний з митрополитом Макарієм. Під час московської пожежі й повстання в 1547 виголосив викривальну промову на адресу юного Івана IV Грозного, сприйняту царем прихильно. Разом з Олексієм Федоровичем Адашевим був передовим лідером «Обраної ради». У 1553 був близький до князя Володимира Старицького, що претендував на престол. В 1560 засланий у Соловецький, а звідти у Кирило-Бєлозерський монастир, де прийняв чернечий постриг. Решту життя він провів у північних монастирях. Відомі два послання Сильвестра до князя Шуйського-Горбатого. Крім того, написав житіє св. княгині Ольги, збирав рукописні книги, протегував іконописцям й іншим діячам тогочасного мистецтва.

1500—1533(1549?). Федір Михайлович Вишневецький (Федір Молодший, Федько) – дядько Дмитра Вишневецького (Байди). Мав дві дружини – Богдану Гольшанську-Дубровицьку (померла до 1535) та Марію Путятянку (померла 1554 або 1561). З вересня 1544 до 1549 року з усім сімейством перебував у татарському полоні.

1500—1547. Федір Андрійович Сангушко – староста волинський (1531—1547), володимирський (1531), маршал волинський. У близькому спорідненні з князями Острозькими. Брав участь у поході на фортецю Озю під проводом Бернарда Претвича. Дружина – Анна (Йованівна) Бранкович (близько 1500 – лютий 1578). Меценат православних храмів у Бересті, Лодимирі (сучасний Володимир-Волин-ський), Вільно, Луцьку й Києві (у т. ч. покровитель Видубицького монастиря). Похований у Києво-Печерській лаврі.

1500—1563. Олександр (?) П’ясецький (польськ. Piasecki) – друг і соратник Дмитра Вишневецького, разом з ним страчений у 1563 році в Османській імперії.

1500—1563. Бернард Претвич (нім. Bernhard von Prittwitz) – німець, який народився у Сілезії і поступив на військову службу в Польському королівстві, ратний вчитель Дмитра Вишневецького (Байди). Дворянин герба Вчеле, званий Murus Podoliae, Terror Tartarorum. Його батько Пітер фон Претвич був земельним власником біля Сицува (Олесьниці, Остшешува), мати – Людмила зі Стволіня. Ротмістр оборони поточної, староста уляновський, барський (1540—1552), теребовельський (1552—1561). Уславився обороною кордонів від нападів кримських татар.

1503 (1506?) – 1563 (1558, 1561?). Роксолана (Анастасія (в польській традиції Олександра) Гаврилівна Лісовська, польськ. Olexandra Lisowska, тюрк. Hürrem Haseki Sultan, близько 1503 (явно помилково 1506) – 15 березня 1558, 1561 або грудень 1563) – улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана І Пишного, дочка священика з Рогатина (нинішня Івано-Франківська область), за іншою версією – з Чемерівців (нинішня Хмельницька область). Ймовірна дата хрещення – 1504.

1510—1539. Ілля Костянтинович Острозький. Батько – князь Костянтин Іванович Острозький, мати – княжна Тетяна Семенівна Гольшанська. Дружина – Беата Косьцелецька (Костелецька). Дочка – Гальшка (Єлена).

1510—1576. Богуш Федорович Корецький – польський князь з герба Погоня, з династії Гедиміновичів. Рід Корецьких володів містом Корець на Волині (тепер районний центр Рівненської області) від початку XV століття. Староста житомирський, (1539—48), брацлавський і вінницький (1548—1576), луцький (1560—1576), воєвода волинський (1572—1576), у 1540-х роках разом з Бернардом Претвичем обороняв південні кордони королівства Польського та Великого князівства Литовського від кримських татар, часто взаємодіючи із запорозькими козаками.

1511—1530. Сулейман І Пишний одружувався чотири рази. Перша дружина – Махідевран (1511), народила сина Махмуда (помер під час епідемії віспи 29 листопада 1521). В житті султана не відіграла помітної ролі, згодом померла. Друга дружина – Гюфем Султан, народила сина Мюрада (помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521). Гюфем задушили за наказом султана в 1562. Третя дружина – черкешенка Махідевран Султан, більш відома як Гюльбехар (Гюльбахар, «Весняна троянда»), княгиня з роду царевича Бекбулата, нащадка Темура. Після смерті первістка Сулеймана Махмуда її син Мустафа (правитель провінції Меніс з 1533) був призначений спадкоємцем. Але згодом його, братів та онуків за наказом султана задушили, після чого Гюльбехар збожеволіла й померла того ж року. Четверта дружина – Анастасія (Олександра) Лісовська (Роксолана, Хуррем Султан). Статусу єдиної дружини набула у 1533.

1511—1563. Деспот Воде (молд. Despot Vodă, справжнє ім’я Іоан Якоб Гераклід, грецьк. Ιωαννης Ιακωβος Ηρακλειδης, молд. Ioan Iacob Heraclid, 1511—5 листопада 1563) – грецький солдат, господар Молдавського князівства з 18 листопада 1561 до 1563.

 1512—1577. Девлет I Гірай (Гірей, крим. I Devlet Geray, ۱ ﺩﻭﻝﺕ ﻙﺭﺍﻯ, Taht Alðan Devlet Geray, ﺕﺥﺕ ﺁﻝﻍﺍﻥ ﺩﻭﻝﺕ ﻙﺭﺍﻯ ) – хан Криму в 1551—1577. Син царевича Мубарека Гірая (помер у 1516/1517), онук хана Менглі I Гірая. У 1530—1532 при своєму дяді, кримському хані Саадеті I Гіраї обіймав посаду калги (спадкоємця ханського престолу).

1512—1584. Миколай Радзивілл Рудий – син Юрія Радзивілла, воєвода трокський (1549—1566), гетьман Великого князівства Литовського (1553—1566 і від 1576), воєвода віленський (з 1566), великий канцлер литовський (1566—1579), староста ошмянський, слонімський, борисівський, мозирський, під час підготовки й укладання Люблінської унії 1569 очолював магнатів-сепаратистів, до 1579 керував підготовкою Статуту Великого князівства Литовського (1588), на початку 1570-х, як брат королеви Барбари Радзивілл, був наближеним Сигізмунда ІІ Августа. Необмежений правитель Великого князівства Литовського. Кальвініст.

1515—1553. Мустафа – син султана Сулеймана І Пишного і Гюльбехар. Правитель провінції Меніс і спадкоємець престолу Османської імперії з 1533. За наказом батька був задушений у 1553: під впливом інтриг Роксолани султан побоювався зростання популярності сина і його впливу на армію.

 1515—1565. Миколай Радзивілл Чорний онук Миколая Старого, син Анни з роду Кішек. Маршалок земський з 1544, канцлер вел. литовський з 1550, воевода виленський з 1551, староста брестський, ковенський, борисівський, адміністратор Лівонії. Лютеранин, з 1555 кальвініст, видав власним коштом Біблію у Бресті (1563). При ньому Несвіж став центром кальвінізму.

1515—1576. Беата Костелецька – дочка польського короля Сигізмунда I Старого, дружина князя Іллі Острозького, мати Гальшки Острозької. Вдруге вийшла заміж за серадзького воєводу Альбрехта (Альберта) Ласького (Ляського), молодшого за неї на 21 рік.

1516 (1517?). Князь Іван Михайлович Вишневецький обвінчався з Анастасією (Олександрою) Лісовською.

1516 (1517?) – 1563. Дмитро Іванович Вишневецький (на прізвисько Байда) ли товський магнат, князь із старовинної волинської гілки герба Корибутів династії Гедиміновичів. Найімовірніша дата хрещення – 8 листопада 1517 (день св. Дмитра). Князь Вишневецький 1542 (1545?), староста черкаський і канівський у 1550—1553. Перший достеменно відомий козацький гетьман Війська Запорозького (1551—1557, 1559—1563). Об’єднав козаків для боротьби з кримськими татарами. У 1558 перейшов на службу до московського царя Івана IV Грозного, брав участь у поході війська московитів на Кримське ханство. Князь Белевський (1557—1559). У 1563 втрутився в міжусобну боротьбу молдавського боярства, претендуючи на титул господаря Молдавії (обраного великого князя Валахії), але невдовзі захворів (з підозрою на отруєння). Взятий у полон Стефаном Томжею, виданий турецькому султанові Сулейману І Пишному, за наказом якого страчений. Герой народної «Пісні про Байду».

1516—1579. Ієронім Ярош Сенявський – син гетьмана Миколая Сенявського, каштелян кам’янецький, воєвода руський. Брат польного гетьмана Миколая Сенявського (? – 1587).

1518 (1522?!). Можлива дата захоплення в полон Анастасії (Олександри) Лісовської кримськими татарами. Легенда стверджує, що це сталося напередодні її весілля.

? – 1555. Дмитро Федорович Сангушко – родич Острозьких, придворний. Староста канівський 1552—1554. Дружина – Єлизавета (Гальшка) Острозька.