TextBook Сулима гнівно мовчав.
– Іване… – благально протягнув Хвесько. – Прости, Іване…
– Бог простить, – відповів Сулима.
– І ти прости, – благав Хвесько. – Куди ж мені тепер?
– Не знаю! – сказав Сулима. – Куди хочеш.
– Але ж я сліпий…
– Ти сам себе осліпив! – відрізав Сулима. – Ти осліп відтоді, як зрікся Січі й забагнув стати паном, а нас, козаків, волів бачити своїми наймитами…
– Бог мене покарав, – упалим голосом мовив Хвесько.
– Не роби з Бога злочинця! І не звалюй на нього свою вину! Ти сам у себе викрав сонце.
– Не йди… Не кидай мене, Іване, – Хвесько благально протяг руки. – Скажи мені, Йване, сонце є?
– Сонце світить мужнім! І чесним. Воно світить тому, хто хоче, щоб воно йому світило.
– Я хочу на Січ, Іване.
– Ти маєш своє господарство.
– Цур йому! Я хочу на Січ.
– Але ти забув туди дорогу.
– Я був колись козаком! – у відчаї вигукнув Хвесько. – Ми ж козакували колись разом, Йване. А потім я забув дорогу на Січ. І осліп. Збогарадься, Іване… До товариства хочу. Більше мені нікуди подітися, ніде сліпу голову прихилити.
– На Січ їхатимуть гінці і візьмуть тебе з собою, – сказав Сулима.
– Спасибі й на тім…
– Немає за що… Бувай!
На фортечних мурах сурмили перемогу. Козаки підкидали вгору шапки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фортеця на Борисфені [Серія:"Історія України в романах"]» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга перша Обізвався серед Січі курінний Сулима“ на сторінці 28. Приємного читання.