TextBook – Хочеш чужими руками жар загрібати?
– Бий його, запроданця! – кричали вже козаки.
Лец-Отаманів упав на дорогу й зав'юнився, а Кудря колов його багнетом.
– Чого ти кричиш?
– Пробі, арсеналець, я пізнав його!
– Що ти верзеш? Та прокинься, снідати пора!
Лец-Отаманів лупнув очима, перед ним стояв Пищимуха й, поставивши сторчма пальці, викручував попід його ребрами. Він засовався, нарешті зовсім прийшов до пам'яті. У вікно заглядав хмурий день, а напроти, на другій канапі, сидів старшина галицької армії і з характерним акцентом щось розповідав Рекалові.
– Новина! – сказав Рекало. – Ось пан чотар чув, що ніби наш дивізіон перекинуть на Польський фронт, у Галичину.
– А котра година?
– О, вже за чверть одинадцята.
Лец-Отаманів схопився й вийшов до коридора. Біля його купе Ніна Георгіївна жваво сперечалась із полковником Забачтою, який кокетливо підтягував чорного вуса догори. Забачивши сотника, вона сказала:
– Що це пан полковник зводить на вас наклеп, ніби ви кілька разів уночі стукали до мене?
Лец-Отаманів замішано, навіть сердито відказав:
– Я забув у купе свої цигарки.
– Чому ж ви не зайшли? Двері були незамкнені, а я сплю завжди як убита. Чи ви, може, боїтесь мене?
Полковник Забачта вдоволено підтягав кінчик вуса до самого ока. Лец-Отаманів ображено закусив нижню губу й відвернувся до Рекала, який стояв на віддалі:
– Коней виводили?
– Коней біс не візьме. Ти ще не чув? Андрюшка Карюк застрелив у Грапівці дядька.
– З якої речі?
– Не хотів брати петлюрівських грошей за корову.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 38. Приємного читання.