TextBook – У чім річ? – запитав Лец-Отаманів, уже догадуючись і сам.
– Заноси. Стали, – відповів черговий.
– А тут хоч село яке-небудь є? – запитав машиніст.
– Та єсть. Верстов за три буде Грапівка, а ще п'ять – і містечко.
– Ну а телеграф працює?
– Якби ж то. Хіба в таку хуртовину не повикручує стовпів. З обох кінців як обрізало.
– Ну, ви хоч знаєте, що спереду, ззаду? – допитувався Лец-Отаманів.
– То ми й без телеграфу чуємо. Уже від Знам'янки наступають, а в Єлисаветі, говорять, бій і зараз іде. Хіба оце завірюха трохи спинить, а може, й ні.
Бажаючи, мабуть, викликати співчуття, черговий, полупавши на темне вікно сонними очима, додав:
– Отака наша й служба. І служи – б'ють, і не служи – б'ють, б'ють і грошей не дають. Живи як хочеш.
– Ну, а Знам'янка, напевне, зайнята більшовиками?
– Кажу ж, зайнята; а може, й ні. Хіба тепер може бути щось певного.
Лец-Отаманів вийшов на перон. Біля стінки жалібно стогнав мідний дзвоник, розгойданий вітром. На заході з-під задертих диких хмар просіявся на хвилину сивий місяць, і на білому полі чітко вирисувалися занесені снігом голубі ешелони. Ніяких ознак життя не подавали навіть завжди бадьорі паровози. Ешелони безнадійно примерзли до рейок, і це, видно, мало кого турбувало. Та чи й було ще кому турбуватись? Лец-Отаманів пройшов до другого кінця перону. Двоє козаків за цей час заскочили до станції і хутко повернулися до своїх вагонів. Сотник, брьохаючись у снігу, теж пішов повз ешелон. Коли він минув уже класний вагон, позаду почувся гамір. Лец-Отаманів оглянувся. В цей момент двері класного вагона гримнули, потім показалася чубата голова, за нею – пояс, ботфорти, і все це ляпнуло й занурилось у сніг, а вслід блиснув постріл.
– Тепер будеш знати, хто з нас запроданець!
Хтось, видно, згріб стрільця й почав його крутити, приказуючи:
– Колька, задавлю! Кинь карабін!
Карабін стукнувся об східці і впав на сніг. Тоді зі снігу виринула чубата голова, схопила карабін і кинулась бігти повз ешелон.
– Стій! – крикнув Лец-Отаманів.
– Це ти, Петю?
Перед ним стояв, із чубом, повним снігу, і скривленим обличчям, Рекало.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 34. Приємного читання.