TextBook – Що ви, мерзотники, виробляєте? – прошипів Лец-Отаманів.
– Я його зараз пристрелю. Яка-небудь Пищимуха буде мене ганяти по тричі на день. Я його зараз рішу.
Лец-Отаманів із силою вирвав карабін, взяв Рекала за комір і поперед себе довів до самого купе.
– Ляж і спи! Я скоро почну вас сам учити, як боротися за самостійну Україну! Наволоч, пропивати почали? Лежи!
Рекало почав хлипати, але за якусь хвилину вже захропів, а Лец-Отаманів вийшов до коридора. Він хотів уже пройти знову на станцію, але непереможна сила тягла його до купе. Затаївши дух, він прислухався. Тепер ясно було чути, як Ніна Георгіївна рівно дихала, а вітер, що десь, мабуть, проривався під вікном, шарудів скинутими на підлогу газетами. Для Лец-Отаманова це могло бути виправданням, і він знову застукав у двері:
– Ніно Георгіївно, Ніно Георгіївно!
Двері знову відсунулися, але все в тому ж сусідньому купе, і звідтіля висунулася з посмішкою на обличчі полковникова голова.
– Ах, вибачте, – проговорив він, – мені почулося, що це до мене. Це все ви, пане сотник?
У голосі полковника ясно відчувалася зла іронія. Це остаточно роздратувало Лец-Отаманова. Він, увесь закипаючи, стукнув у двері й сердито вже сказав:
– Ніно Георгіївно, чуєте?
Із купе почулося попереду глибоке зітхання, потім напівсонний голос:
– А, що таке?
– У вас, здається, рама у вікні осунулась, глядіть не простудіться. Га, чого стоїмо? На залізниці заноси.
Ніна Георгіївна захвилювалась:
– Значить, мені треба сходити? Я зараз.
Лец-Отаманів заскреготав зубами:
– Вам цього ніхто не каже. До ранку й не думайте виходити, все одно через замети не можна пройти. Я хотів тільки, щоб ви не застудилися. Спіть собі! – Він оглянувся на полковникове купе: двері вже були зачинені, тоді він, не стримуючись уже, глибоко зітхнув.
Ніна Георгіївна подякувала, поторгала вікно, і знову за дверима стало тихо. Лец-Отаманів, весь знеможений, вийшов надвір з тим, щоб ще раз перевірити варту й остудити свій гарячий лоб.
У темних товарних вагонах об поміст лунко били копитами заколисані коні, що давно вже не торкалися землі.
Лец-Отаманів вирішив завтра обов'язково вивантажити їх і зробити проїздку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голубі ешелони Повість“ на сторінці 35. Приємного читання.