TextBook Поручик все тим же замогильним голосом сказав:
– Finita la comedia! – і знову криво посміхнувся.
– «Варшава», по своїх стріляєте, – кричав у телефон Свир, – там наші, а німці в першій лінії – чуєте? – в першій!
Батареї в нестямі замоталися поміж першою й четвертою лініями, а назустріч їм, міняючись, як у калейдоскопі, вилітали то червоні, то зелені, а то й обидві разом ракети.
Нарешті, зовсім збиті з пантелику, важкі батареї поволі припинили вогонь. Ставши повноправним господарем фронту, легкі батареї ще з більшою люттю захаркали шрапнеллю, задзьобали гранатами й закурили, як із самоварів, своїми сизуватими газами.
Чим нижче сідало за Дикі Лани розпалене сонце, тим тихше ставало поміж дротами на зеленій поляні і все менше там рухалися розпластані в маках тіла. Потім через постріли й зовсім не стало їх чути. Тільки надвечір хтось, прийшовши до пам'яті, високим фальцетом, як сиреною, переголосив і постріли, і стогін:
– Ну, прибийте мене, благаю! Дітки, чаєнята мої, рятуйте батька!..
Його голос, що раптом вихопився із гуркоту гармат, ніби розбудив кладовище мерців. Довгі волохаті тіні знову заворушилися, заповзали по траві і, немов у молитві, виткнулися руки:
– Рятуйте, братці!
– Ріднесенькі, та за віщо ж я тут погибаю!
– О господи! Ой господи, смерть приходить!
Стогін зливався з гулом гармат і, ніби жертовна молитва богові війни, піднімався до неба.
Затуливши вуха, Туманов з перекривленим лицем намагався не дивитися в обкурену димом долину і не слухати, але із-під самих дротів, ніби апелюючи до нього, доносилося навіть крізь стіни бліндажа:
– О господи, братці руські, рятуйте!
Йому вторив моторошний голос:
– Раз, два, три… Bpa, вра… руського царя…
А високий фальцет все ще, як сирена, не вгавав:
– Дайте смерті, будьте ви прокляті! Прокляті з вашою війною, з вашим Керенським, з його слободами!
Цацоха відвернувся в темний куток, довго щось копався над апаратом і потім сказав вогким голосом до Свира:
– І землю, і волю. Всього тепер мають, а самих то й не зосталося. А спитать би, за віщо? Так ніхто й не скаже. Або того австріяку до кулемета прикували.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Без козиря (збірник) [Серія:"Історія України в романах"]» автора Панч П.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Без козиря Повість“ на сторінці 33. Приємного читання.