Розділ «Розкіш»

Навіжені в Мексиці

Артем уникав дивитися на мене і, здавалося, готовий був розплакатися:

– У тих, що в селищі… ну ті, які мене виходили… і в їхніх односельчан…

– Вони їх у тебе вкрали? – я весь похолов. – Чому ти раніше мені не сказав?!

– Ніхто нічого не крав. Я їх сам віддав…

– У тебе гарячка?! – заревів я, сам себе не тямлячи від гніву. – Ти просто так запхав тим аборигенам усі наші гроші?!!

– Насправді я не просто так віддав, – Тьомик несподівано змахнув головою, гордо підкинувши чуба, а потім з гідністю доказав: – Я викупив увесь їхній крам. По достойній ціні. Вони на те заслужили!

Ось тут я не витримав. У горлі щось забулькало, я вискочив з авто, наче на крісло хтось насипав розпечених жарин, несамовито лаючись, оббіг навкруг капота і витяг напарника з машини.

– Повтори, що ти зробив?!! – горлав я йому прямо в обличчя.

– Я купив усі їхні килими, плахти й рушники. Сім штук за три тисячі чотириста вісімдесят два долари…

– Ти ненормальний! – волав я і термосив Тьомика за барки. – Ти просто ненормальний! Це ж усі наші бабки! Залазь у машину, іроде! Ми повертаємось! Ми повернемо все це дрантя і візьмемо назад наші гроші.

На якусь мить лице мого напарника осяяла іскра тріумфу.

– Як? – переможно фиркнув він, театрально обпершись рукою на капот заглухлої машини. – Як ти збираєшся це зробити?

Ну, знаєте, це було вже занадто. Я спалахнув, наче политий гасом смолоскип, і знову вхопив його за комір сорочки.

– Ах так?! Значить, штовхатимемо тачку весь шлях назад до селища, йолопе!

Зненацька Тьомик рвучко випручався з моїх рук, відступив на кілька кроків і дзвінко продекламував, сердито дивлячись мені прямо у вічі:

– Я нікуди її не штовхатиму! Чуєш, ти! Ти думаєш лише про гроші, Максе! Тобі в голові лише багатство. Але ти сам порожній, наче дзвін. Зрозумів? Ти – порожній! Ти ніколи не думаєш про людей, якщо від цього не залежить твоя вигода. У тебе камінь, Максе, камінь, а не серце!

– А хто заважає їм зайнятися справді прибутковими справами, як оце нам з тобою? – рявкнув я у відповідь. – Хай ідуть та й заробляють, гаспиди немиті! Раз вони так живуть, значить, їм таке життя подоба…

Ось у цьому місці, вдруге за весь час нашої дружби, Тьомик поліз до мене битися. Перший раз було, як я вже казав, через якусь дівулю ще в університеті.

Всіх любителів голівудських фільмів, наприкінці яких добро завше перемагає зло, а «головний-герой-тире-спаситель-світу» наклепує повне відро розмашистих стусанів головному лиходію, тут чекає гірке розчарування. Попри те, що Тьомик трохи важчий за мене, б’ється він поганенько. Наваляв я йому тоді під заправкою по самі помідори.

– Ти жалюгідний, Максе! – лопотів Тьомик, втираючи розквашеного носа. – Ти убога безхребетна потвора! Чудовисько!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Навіжені в Мексиці» автора Кідрук М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розкіш“ на сторінці 6. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи