Бісова душа, або Заклятий скарб

І щойно почав він рити, побачив людину в плащі з каптуром. Підійшов незнайомець до нього, похитав головою - та й пішов собі.

Нічого тоді дід не викопав. Гроші взяв у борг, якось перебідував, але думка вирити скарб не полишала його. Наступного року знову зібрався він копати - і знову побачив того незнайомця, який, помовчавши, пішов геть.

І знову дід нічого не викопав.

Лише на третій рік підійшов невідомий до діда. Поклав долоню йому на груди, де серце, сказав: “Не там шукаєш”. І пішов.

Відтоді перестав дід ходити на курган. Жив довго, помер, кажуть, щасливим. А скарб, певно, і досі...

Післямова для уважного читача

Існує така категорія читачів - уважні, і я до таких ставлюся з особливою повагою. Вони, певно, вже збагнули, що події повісті відбуваються в Україні в епоху умовного середньовіччя, в період між заснуванням Запорізької Січі і початком воєн Богдана Хмельницького. І ще читачі зрозуміли, що автор не є татаро-, поляко- чи юдофобом - а просто зобразив реальні взаємини між представниками наших народів у згаданий період. Стосовно ж слова “жид”, то у середньовічній Україні воно не вважалося образливим (на відміну від слова “єврей”)...

Вони ж, читачі, напевне “вирахували”, що письменник, працюючи над повістю, послуговувався так званою “спеціальною літературою” - насамперед записками Гійома де Боплана про Україну і нарисами Яворницького про запорізьких козаків, а також книжками зі слов’янської демонології і фольклористики, зокрема, працями Зєлєніна, Максимова, Потебні та ін.

Саме за уважність і розуміння я і хочу подякувати тим, хто дочитав книгу до цих рядків: спасибі!

Київ, травень-липень 2001 р.

© АРЄНЄВ В. Бісова душа: Повість й оповідання. – К.: Джерела М, 2003. – 288 с.

© АРЄНЄВ В. Магус: Роман.- К: Зелений пес, 2007. - 382 с.

Нотатки

[

←1

]

Тут і далі слово “нечисть” може використовуватися у двох значеннях. Або як збірне поняття (і тоді воно жіночого роду), або для позначення окремої Істоти, яка належить до цієї категорії створінь - і якщо ця істота чоловічого роду, то і слово “нечисть” чоловічого роду.

[

←2

]