Розділ «Арканумські історії»

– Ну, тоді вибирайте: або я, або ваш брат.

– Якщо я маю вибирати між коханцем а братом, то виберу брата.

– До чого тут коханець? Я пропоную вам руку і серце. Жінка патріот – це моя мрія.

– Як? Ви збираєтесь на мені одружитися?… Не дивлячись… не дивлячись на те, що…

– Ну, не думайте, що я вже зовсім лопух. Я збираюся женитися на вас, а не на цій машинерії. І мусите її позбутися.

– Ви не знаєте мого брата. Він ніколи на це не згодиться, адже весь цей маєток дістався мені у спадок від мого чоловіка і, коли я вийду заміж, брат втратить усе.

– К бісу вашого брата. Я вам дав вибір, чи ні?

– Ну… ну, якщо я маю вибирати між нареченим а братом, то волію нареченого.

– Тоді, моя люба, мусите робити лише те, що я вам звелю.

– Я на все згодна заради вас.

у ту ж мить королевич упав на підлогу, почав корчитися і несамовито верещати, затискаючи в жмені низ живота. Брат не примусив себе довго чекати і примчався до покою сестри, аж трусячись від задоволення. В руці він тримав скриньку з медикаментами.

– Ага! Попався горобчику! Хе-хе-хе!

Та тільки він нагнувся над своєю жертвою, як королевич збив його з ніг, заломив руки і з вигуком «Згинь, потворо!» – штовхнув головою просто межи ноги своїй нареченій. Млинок бадьоро завищав і з подиву гідним апетитом схрумав голову нещасного брата.

– Ах, може, досить? – спитала вдова.

– Не відволікайся! – звелів Боніфацій.

Млишок хурчав і викидав криваве мливо на килим. Запах свіжого м'яса разом з теплою парою клубочився у повітрі. Королевич тримав винахідника пекельної машини за ноги і легенько попихав вперед доти, доки в руках не зосталися лише пантофлі.

– Ну от і все, моя люба, – усміхнувся він. – Зосталася ще тільки маленька процедура… Ага, ось цей свічник мені підійде, – і з цими словами встромив важкого мідного свічника в машинку. Млинок жадібно застогнав, хруснув, і з живота вдови висипалися жалюгідні залізячки, гвинтики і шруби.

– Хай живе свобода! – вигукнула вдова і, все ще не вірячи в неї, обережно поколупала пальчиком, чи не зостався там ще якийсь таємничий механізм.

– Катайте в лазничку і сполочіться, заки я тут позбираю оцю гору кривавих шницлів.

Він згорнув килим з тлінними останками, зав'язав мотузкою і спустив з балькона на подвір'я. Вранці треба буде це кудись вивезти. Потім зайшов у кабінет винахідника, що виглядав на справжню майстерню, і заходився переглядати папери.