Розділ «Прекрасна Емма Зунц»

Вигнання з Едему

До Емми часто заходили гості, вони сідали хто де ляже і пили, а пили вони в основному струдлю і заїдали скраклями.

От, коли вони впивалися так, що їм очі вилізали з вух, то починали вовтузитися і всіляко співати, навіть не по-нашому, а коли Емма не мала гумору, то ці їхні забави ставали їй упоперек рота і вона тоді підливала в струдлю малярівки, від якої гості відразу зеленіли і ставали такими зеленими, що починали скидатися на живі помідори.

Це було дуже потішно, і в Емми відразу піднімався настрій, не кажучи про все інше.

Після цього вона виганяла гостей у сад і казала: раз ви такі зелені, значить всі ви кущі і повинні рости в саду – і гостям нічого не залишалося, як починати рости і вкорінюватися, згодом, дехто з них навіть плодоносив, а Емма успішно продавала на базарі.

Восени вона їх виганяла з саду геть і ті розбрідалися по хатах, розносячи тугу і розпач за втраченим Едемом.

Але Еммі від цього легше не стало.

Галапусики

Одного разу Емма Зунц оголосила себе королевою і сказала, що піде війною на галапусиків. Вдягла на голову чайник, взяла в руки меч і полетіла в Галапусію.

Війна тривала цілий день. Емму не брали стріли галапусиків, не брав меч, Емма плакала і рвала на собі вуса, а потім стала вищипувати волосинки на ногах і все це з горя, і тут раптом зненацька побачила, що галапусики наслідують її і вискубують з себе волосинки.

Ага, сказала Емма, і на всяк випадок вирвала собі голову, а галапусики і собі почали виривати голови, тільки Еммі з того жодної шкоди, вона ще й не такі штуки вміє і, коли уже всі галапусики голови собі повідривали, то Емма взяла й зодягнула голову назад.

Галапусики без голів – це все одно, що слон без пісні, риба без шкатулки, міль без криголама.

Галапусики без голів зовсім уже ніякі не галапусики, а звичайні собі шкраби, на яких ніхто й уваги не зверне.

Емма сіла в чайник, дала пару і прилетіла назад, де її зустрічає вдячний народ, тобто я.

Емма стала ще королевішою королевою, ніж була досі і стала так королевіти, що небавом я відчув себе дрібною порошинкою біля її безмежних вуст.

– Тільки не дмухай, Еммо, – благав я вночі, коли вона клала мене собі на груди і голубила.

– Мій королю, – шепотіла вона. Але мені від того легше не ставало.

Сни галапусиків

Чим займалися галапусики?

Отже, у них була найулюбленіша розвага, яка полягала на тім, щоб комусь приснитися. Кожен галапусик вибирав собі об'єкт і снився квітам, зорям, рікам, птахам і окремим людям.