TextBook – Грицю! – каже вона, і її уста викривляються якось гірко.
– Що там? – питає він і усміхається мило своїми щирими очима. – Забула ще раз сказати, що любиш? – спитав. – Так ось скажи ще раз, я послухаю…
– Коли побачимось, Грицю? – спитала… і підсунула допитливо чорні свої брови.
– Я ще сам не знаю; та побачимось… ти ж прийдеш!
– Я прийду… – і з тими словами завернула направду і зникла в лісі.
За нею замкнулись віти, подрижавши трохи…
Гриць не відходить ще зараз з місця, порається коло коня, підіймає червоні її цвіти, і чудно стає йому на серці. «От здобув собі Туркиню, – перетягається думка його душею… – Здобув».
«Я прийду», – повторює він в гадці її слова і задумується над ними.
Чудно якось так вимовила те слово. «Я прийду…» і смутна відійшла.
Нараз прокинувся, слухає… щось ніби її голос пролетів он там у правій стороні лісу. Він напружив слух – жде, а округ нього все, здається, з ним враз слухає… жде…
«Не забудь!» – добивається до нього її голос.
«Не забудь!» – упоминається й собі відгомін лісом і десь завмирає.
Гриць не обзивається. Замість того він сів на коня і від’їхав.
* * *– Мавро!
– Що там, доньцю? Зайшла врешті і до старої Маври? А то за своїм коханням вже і за неї забула.
Тетяна обіймає стару няню, тулить до себе і просить:
– Прости, Мавро, що не заходила. Не було як забігати до тебе. Вдома все в роботі, а неділя…
– А неділя? – питає циганка і блищить вигребуще чорними очима на молоду дівчину перед собою. – А неділя?
– Як неділя, Мавро! – відказує Тетяна і відвертається від старої.
Але тут же і в тій хвилі знов подобріла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«В неділю рано зілля копала…» Повість“ на сторінці 70. Приємного читання.