Розділ «3. Альфа й омега»

Майбутній маршал налив собі відразу гранчака, вихилив. Зажер столовою ложкою червоної ікри.

– Хорошо пішло. Видно, покійник був добрягою… Так от щодо дітей… – майбутній маршал облизнувся, хтиво кинув оком на пухненькі губи Алли.

– Ой… Ой… Ой…

– Так от, мій Степан дрочить! – І майбутній маршал підняв догори пальця, витримуючи невимовно тягучу паузу.

– Яке неподобство і упущення з вашого боку, – делікатно сказала Алла.

– Ви, пані, не дослухали, – таємниче сказав майбутній маршал, вихиливши ще гранчака горілки.

– ??? – Всі. З цікавістю.

– Моя Нінка спить голою і, перепрошую, сракою вгору. От він, паскудник, і дрочить… Сам підловив…

– Таке мелеш! – Ніна почервоніла, голова колобком закотилася на жирних плечах.

– А то ти не знала! – рявкнув благовірний.

– Твоє яке діло?! – відрізала Ніна й ухопилася за серце.

– Хе-хе. А тобі, видно, сподобалося, – майбутній маршал переможно заворушив вусами.

– А ти сам… Забув, як налигався, заповз у казарму і виїбав, да, виїбав у жопу днювального, – заторохкотіла Ніна. Так вона тоді і сказала.

– Та тож по п'яному ділу. Я навіть компенсував… Е-е-е… грошима…

– Так ти, паскуда, ще й гроші наші тринькав! – уже верещала Ніна з обличчям кольору дешевого молдавського портвейну.

– Мила моя, я ж того, сплутав тебе з ним, – майбутній маршал відвів погляд.

Німці мовчали і чемно ремиґали закуску.

– І гівном у тебе хєр смердів з місяць! – не вгавала Ніна. – А мені довелося смоктати у полкана, аби тебе не посадили.

– У нас підарасів не садять, – виправдався майбутній маршал. – А хто тобі цицьку цигаркою припік?!

– Ти подивись на цю скотиняку Він ще маршалом хоче бути! – верескнула Ніна.