Розділ «ОЛЕНІУМ-2013»

Зоя напружилась, щоб не впасти в очах співрозмовниці і все пояснити так, як їй пояснювали уповноважені в цій карній справі:

— Одне слово, я порушила цілісність нафтопроводу якоїсь Сау... — Зоя знову напружилась, згадуючи складні назви. — Саудівської Аравії! Виявилося, що через той клятий пустир проходив таємний шланг від тих бусурменів аж до Верхніх Валків — того містечка в «ресефесеєрі», де їхнє начальство резиденцію має. Коли вони туди його запхали, одному Господу нашому Ісусу відомо. От і вийшло, що я створила політично-економічний пре... прецедент серед трьох держав! Наші ту дірку швиденько залатали. Але довелося заплатити за те, що я накачати встигла. Тепер мушу всі ті збитки відшкодувати...

Зоя схлипнула.

— Але звідки ж я знала?! Якби знала, я б в перукарні своїй ще сто років працювала, — забідкалась Зоя. — Вийшла б заміж. Діточок народила-а-а...

Пані дивилася на неї із співчуттям.

— То ви, шановна, політично-економічна злочинниця, — нарешті в задумі вимовила вона, пильно придивляючись до зарюмсаного Зоїного обличчя. — І, здається, я вас десь вже бачила...

— Може, стриглися у мене? — з надією на дружбу запитала Зоя.

— Ні. Я не стрижусь вже сорок років. З того часу, як сюди потрапила, вирішила: зась!

— Со-о-о-рок років? — отетеріла Зоя, придивляючись до гарного доглянутого і ще молодого обличчя жіночки.

— Так! — Ствердно кивнула та і, кокетуючи, додала: — А що, не схоже?

— Схоже, схоже! — поквапилася згодитися з нею спантеличена Зоя, зметикувавши, що заперечувати не варто.

— О, згадала, де вас бачила! В газеті — сім років тому! — зраділа пані і ще раз пильно оглянула кругле обличчя колишньої перукарки. — Точно: ви — Оленева мадонна! Героїня Оленевої Толоки! Коліться, чи не так?!

— Так! — «розкололася» Зоя.

— Ну от бачите, які сатрапи! — ляснула себе по коліні співкамерниця. — Це вам не бланманже підробляти! Героїню до в’язниці — зовсім совість втратили!

Вона підвелася і нервово заходила з кутка в куток.

— Ну, нічого, ми їм ще покажемо! Покажемо? — звернулася вона до принишклої Зої.

Зоя не була впевнена, що їй варто відповідати на провокаційні запитання, а раптом виявиться, що ця пані — якась підсадна качка? Але погляд у тієї був таким пронизливим, що під ним Зоя закивала головою, мов іграшковий бовванчик:

— Покажемо!

— Ну от і добре, — заспокоїлась пані і звернулася до Зої по-діловому: — Ви перукарка?

— Так, — кивнула Зоя.