Розділ «19»

— Так, буду, — каша зі шкварочками приємно здивувала Ігора.

— Поговорити хотів, — продовжував, наминаючи кашу, Іванко. — Мені так сподобалося фотографувати!

Ігор здивовано поглянув на Івана. В голові промайнула думка.

— А плівка в фотоапараті є?

— Так, є!

— То неси сюди! Мене сфотографуй, та й всіх нас.

— Каша яка гаряча, — проговорив Іван, встаючи з-за столу.

Повернувся він з фотоапаратом. Сфотографував Ігора. Потім, на прохання гостя, сфотографував за столом Ігора зі своєю мамою, потім мама сфотографувала Ігора з Іваном, і нарешті Ігор сфотографував Іванка з мамою, але перед тим Іван узяв фотоапарат і щось порухав на об’єктиві.

— Во, так буде краще, — промовив він, повертаючи камеру Ігореві.

— До дев’ятої повернусь, — Іван підвівся з-за столу, кивнув і вийшов з кухні.

Олександра Маринівна заварила чаю.

— Я сьогодні така лінива! — сказала, посміхаючись. — Могла б уже дві години на базарі торгувати, але уранці як лампочки побачила!.. Руками об поли вдарила! Подякувати хотіла, а Іванко сказав, що ви пізно вночі прийшли, то вже не будили вас, доки самі не прокинулись… А тепер мені вже час. Ви двері затрасніть, коли у справах підете!

Вона допила чай і, не забираючи з обличчя вдячної посмішки, вийшла в коридор, почала збиратися на базар. Ігор також вийшов і побачив чотири важезні сумки з трилітровими слоїками вина.

— Це що, ви самі стільки понесете? — здивувався.

— А що, я вже не перший рік стільки ношу, — вона знизала плечима, байдуже подивившись на свою поклажу.

— Купіть собі візочок, — порадив Ігор. — Так зручніше буде.

— Ой, ні, — відмахнулася мати Івана. — Ще вирішать, що ми спекулянти! Що легко живемо! Так носити важче, але ж і гроші чесніше зароблені!

Логіка міркувань Іванової мами видалася Ігореві дивною, проте зрозумілою, ніби частина Ігора погоджувалася із думками жінки, а друга його частина вважала їх мало не сміховинними, та водночас сміятися над цими аргументами відмовлялася.

Ігор спробував підняти дві сумки і почувся слабаком — настільки вони видались йому важкими. Як же вона збиралася нести всі чотири? По дві в кожній руці?! Ігор подивився на її руки. Вони виглядали радше повними, ніж сильними. Так, зовні вона виглядала міцною, але її візуальна «міцність» радше підкреслювала статечність і огрядність фігури.

— Я вам допоможу, — Ігор вказав на сумки. — Як ви можете такі тягарі носити?!