TextBook – Яніно, тихо. Якщо ми зустрілися…
– Якщо ми зустрілися. Хіба ти мій син?
– Яніно! Не йди, Яніно!
– Вітю, та весна десь посеред нас. Поміж нами. Як дорога з безперервним рухом, як річка, на якій нема кладки.
– Отже, все ж весна… Ти все ще кохаєш свого чоловіка? Але ж Сильвестр зрадив тебе.
– Відколи ми його врятували, я його не бачила. З лікарні він утік. Хтось мені казав, що він бомжує і пише якусь книжку. Щось фантастично-філософське. А є чоловік, який пише книжку про самого Сильвестра.
– Отже, тебе цікавить його доля?
– Когось же мусить вона цікавити. Він самотній і безпорадний. Він справді як той острів посеред лісового озера. Я теж тепер на такому острові. Я щодень подумки вирушаю до нього і не можу прийти. Як мені це зробити?
– Зате ти прийшла, щоб мені це сказати?
– Ні, я прийшла до тебе, як до того Віктора, Віктора Старовського, який може мене порятувати.
– Від цього нема порятунку, Лідо. Це життя. У тебе своє, у мене… У мене теж твоє, але тобі потрібне інше життя. По суті, ти щаслива людина, моя Лідонько.
– Авжеж, щаслива. В тій річці розлита гіркота, якої не перепливти, в якій можна хіба втонути.
– Ось ти й почала шлях вздовж берега. А я на протилежному боці.
– Ти вважаєш, я йду до нього? Я йду до нього? Простягни мені руку, Вітю.
– Яніно, ми шукатимемо твого сина й обов’язково знайдемо його.
– Коли? До того ж… До того ж, Едуарде, я боюся цієї зустрічі. Прагну і боюся. А ще боюся, що можна все життя шукати і не знайти. Можна спокутувати… і чи зможу я спокутувати?
– Якщо прагнеш – треба шукати.
– Господи, невже я тільки все життя намацувала стежку, на яку тепер боюся ступити? Що ж тоді було до цього дня? Було? Це реальність? Чи сон – я теперішня?
33
П’єса уяви на 1 дію, 1 картину
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Острів Сильвестра» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Душа“ на сторінці 32. Приємного читання.