Розділ «Частина третя Порятунок»

Острів Сильвестра

Порятунок

Хай проститься нашому брату Сильвестру сотворене ним, а також приховане.

Припис невідомого ченця на тексті Сильвестра Печерського


1


Сильвестр Печерський, прозваний ще Сильвестром Слухняним, Сильвестром Покірливим, Сильвестром Праведним, був звичайним ченцем святого Успенського Києво-Печерського монастиря, що став пізніше лаврою, де провів майже все свідоме життя. Прославився саме своєю слухняністю і покірливістю – охоче виконував будь-яку, навіть найважчу і найбруднішу роботу (скажімо, чищення монастирських і білямонастирських клозетів), навіть сам шукав її. Виконував роботу й за інших, варто було комусь попросити чи хоча б натякнути, а то й побачивши, що якийсь брат копає город, вириває бур’яни чи згрібає листя, міг підійти й сумирно-благочестиво поклонившись та поцілувавши руку, а то й кінець ряси, якщо то був поважний старець, брався мовчки допомагати. Відверто кажучи, декотрі з монастирської братії навіть зловживали і користалися з цієї покірливості й слухняності брата Сильвестра, змушуючи його виконувати роботу за себе. Та він жодного разу не збунтував, не спротивився, а, здається, навіть охоче робив усе за інших.

Коли ж до монастиря приходили паломники, Сильвестр пропонував і їм свої послуги – піднести щось, показати дорогу до тієї чи іншої церкви, до відомого ченця чи й ігумена, або ж до нічліжки та осель біля обителі, в яких можна було переночувати, якщо місць у нічліжці не виявлялося.

Коли ж роботи не було, йшов Сильвестр до котрогось із храмів, ставав у храмі чи біля його порога на коліна і ревно молився. А як пізно ввечері вертався до своєї келії, також ставав на коліна й молився, доки на колінах не засинав і вже сонним звалювався на бік на глиняну підлогу. Рідко коли, хіба на великі свята, відважувався він прилягти на свою дерев’яну лежанку-лавку.

Саме за цю слухняність, благочестивість і якусь геть самозреченську покірливість і був Сильвестр згодом канонізований.

Та крім цих згадок про слухняність і покірливість (один з братів якось наказав Сильвестрові десять разів обповзти довкола обителі на колінах, і той це зробив) лишився по смерті Сильвестра документ, якого знайшли в його келії. То був записаний дрібним нерівним почерком (Сильвестр знав грамоту змолоду і коли не молився і не працював, доволі багато читав, а Біблію та наявні у лаврі житія святих знав напам’ять) дивний текст на сувої невідомо де ним взятого доволі добротного паперу. Текст цей викликав велике здивування. Він зберігся і був навіть включений до переліку творів ченців, за довгу історію лаври будь-коли написаних, хоча згодом істинність описаного й почала викликати сумнів, і пізніші з дослідників так званих додатків до Києво-Печерського патерика почали вважати його просто художнім твором, своєрідним оповіданням-притчею. Та перш ніж навести цей текст, зауважимо, що, як записав чернець-літописець, ровесник Сильвестрів, той якось, років за п’ятнадцять до того, як відійти у ліпший із світів, таки зникав кудись із монастиря. На цілий рік, а то й більше. Що, як пише цей чернець, «навіяло неблагочестивий сум на деяких ледарів із нашої братії».


2


«Перш ніж відійти із цього світу та віддатися на ласку Божу, я, Сильвестр, недостойний інок святої обителі Києво-Печерської, мушу розказати братам своїм по вірі про те, що мучить мене ось уже півтора десятка літ. Вважаю те, що трапилося, великим дивом Божим, до виконання якого було сподоблено і мене недостойного.

Року від сотворіння світу Божого 6683го, а від народження Христа 1175го мене було покликано до старця-схимника Іосафа, прозваного Добромудрим, який мешкав самотньо в келії на дальніх печерах. Отець Іосаф, коли я зайшов та смиренно опустився на коліна біля ложа, з якого він уже не міг встати, благословивши мене, повідав про дивне видіння, що явилося йому минулої ночі.

Наче з’явився йому інший старець, суворий і сивий, та повідав, що десь там, далеко на заході від стольного града Києва, серед суворих лісів, у краю, де багато озер, на острові посеред озера живуть зайці. Ще позаминулої зими, втікаючи од вовка, двоє зайців – очевидно, заєць і зайчиха – опинилися на тому острові. Там і лишилися, бо боялися назад, до лісу, вертатися. А потім почався льодостав… Минула ж зима виявилася геть тепла і безсніжна, отож льоду на озері не було. Тепер зайців на маленькому острівці посеред лісового озера до двох десятків. Вони вже обгризли майже всі дерева й кущі і з’їли всю траву. А оскільки за всіма прикметами і цьогорічна зима має бути теплою, то зайці не зможуть перебратися на берег до лісу, й загрожує їм голодна смерть.

– Порятувати від якої можеш лише ти, брате Іосафе, – сказав той старець із видіння.

– Але як же я зможу порятувати їх, коли я старий і немічний? – відказав Іосаф і заплакав від безсилля. – Я навіть не можу встати з цього лежака.

– Тоді ти мусиш послати когось замість себе, – сказав старець із видіння і зник.

Ось таке розповів мені брат Іосаф. І повідомив, що для тієї подорожі він вибрав мене. Якщо я згодний, то він, скромний брат Іосаф, попросить дозволу й благословення в отця ігумена.

Я, звісно, згодився, й через два дні після отримання подвійного благословення – братові Іосафові й мені грішному – вирушив у дорогу. Ігумен спершу вагався, чи не є це видіння якоюсь диявольською спокусою, але що брат Іосаф мав серед братії та прочан добру славу, то вирішив, що не зашкодить спробувати перевірити, а коли видіння про зайців підтвердиться, то добре діяння може принести монастиреві нову славу. Був навіть прикликаний наш укладач карт, який виконував замовлення й самого князя, Досифей. Він намалював мені на старій шибрі (шкірі. – Авт.) маршрут, написавши ті города, крізь які маю йти. За його словами, найліпше мандрувати південнішим шляхом, який приведе до княжого міста Володимира, а тоді вже від нього повернути на північ.

Після вранішньої молитви, погожого осіннього дня вирушив я в дорогу. Погожий день, коли світило ясне сонечко, особливо гарно освітлюючи перші позолочені листки, видався мені доброю прикметою, хоча признаюся, що коли озирнувся востаннє на бані святого храму Софії, то щось стислося в грудях, і я подумав, що, може, бачу їх востаннє.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Острів Сильвестра» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Порятунок“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи