– А осінь? Згадай ще осінь… Я тоді збирала листя.
– Лідо… То була весна. Прокляття. Ти плачеш? Ти плачеш через таку дурницю? Лідо! Тоді між нами ще нічого не було.
– А зараз? Я хочу додому, Вітю.
– Додому? До тебе чи до мене? Чи до Едуарда?
– До себе. До Славика. Вибач. Ходімо?
– Едуарде, я повинна тобі признатися у страшному гріхові.
– Гріхові? Великому? Ти когось убила, Яніно?
– Ні. Це ще гірше. Набагато гірше.
– Гірше?
– Так. У мене є син. Десь є син. Я його колись покинула. Ти мене чуєш?
– Ти покинула сина?
– Його в мене забрав батько. Це не міняє справи. Мій син десь далеко, так далеко, що я не можу ні дійти до нього, ні доїхати, ні долетіти на крилах уяви.
– Заспокойся і розкажи все по порядку. Ти не вигадуєш?
– Ні. Ні. Ні. Я підла, підла, підла тварюка.
– Яніно! Яночко!
– Едуарде, до мене йде мій син. Син, розумієш? Де ми з ним зустрінемось? Чого ти мовчиш?
– Будемо шукати разом. Хто його батько?
– Батько? Тоді був вечір… Випускний вечір. Не мій. Сильвестра.
– То батько – Сильвестр Васильчук?
– Ні. Ти нічого не розумієш.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Острів Сильвестра» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Душа“ на сторінці 31. Приємного читання.