Розділ «Частина перша Тіло»

С и л ь в е с т р. Вибач, Олеже, мушу додому йти.

О л е г. Гребуєш, бля?

С и л ь в е с т р. При чому тут гребуєш?

О л е г. Тоді чого не хочеш? Я, між іншим, тоді тебе в нашу компанію увів того, що Нінка попросила. А так – нужен ти нам зі своїми стішками… Як згадаю, як ти дундук дундуком сидів на тих вечорах – тьху!

С и л ь в е с т р. Вибач, Олеже, піду я.

О л е г. Зажди. Бабу зараз мою побачиш. Валерія, між іншим, звати. Фігура клас, куди там тій Нінці. Дочка начальника нашого училища, між нами кажучи.

С и л ь в е с т р. Охоче вірю.

О л е г. І міжду прочім, я в Гедеері служу. Бабки такі гонять, що тобі й не снилося.

С и л ь в е с т р. Бувай, Олеже. Радий був тебе бачити.

О л е г. Помниш, стішок ти читав?

Я родивсь безнадійним романтиком

Дон Кіхот у масштабі села

А любов моя з синім бантиком

За практичнішого пішла.[2]

С и л ь в е с т р. Спасибі, що запам’ятав.

О л е г. Не такий я вже й безнадійний. З «Бітлз» та Елвіса, і з «Пінк Флойда» досі цілі куплети можу шпарити. Заміть, англійською. Хотя ти любиш дорікнути, що в мене в голові, як це, бля, о, еклектика, так, здається, ти колись сказав?

С и л ь в е с т р. Не треба, Олеже, ображатися. То було колись. Я був тоді іншим.

О л е г. Чого там… Нас однаково Нінка наколола. Хоча й сама накололася. Знаєш, за кого заміж вискочила у прошлому році? За обикновенного тракториста. Ну клас! Не кажу вже про себе. Ти хто там у своєму інституті?

С и л ь в е с т р. Поки що старший викладач.

О л е г. Звання маєш?