Розділ «Частина перша Тіло»

Ніхто не прийде в самотині.

І не люблю я двох облич,

Коли вони в одній людині —

Сильвестр повторював відтоді не раз. Але ніхто не міг прийти на його безмовний поклик. Його прагнення вчитися у сім’ї, де навіть профтехучилище не могли осилити, проте закінчували середню школу, оскільки діяв грізний закон про загальнообов’язкову середню освіту, викликало цілком природну відразу. У школі з вчителями у нього десь із класу п’ятого існувала своєрідна гра: вони намагалися зловити його на помилках і неточностях, він демонстрував той обшир знань, на який був здатний. В літературі, мовах (українській і російській), географії, історії, біології, хімії – тому, що справді знав, у математиці й фізиці – тому, що мав добру пам’ять. Зрештою учителі почали ставитися до нього, як до дива і священної тварини, на зразок єгипетського жука-скарабея – доторкнутися огидно (з сім’ї алкоголіків, одягнутий біднопребідно, від одягу тхне прілістю запущеної хати, на вустах не то зневажлива, не то байдужа посмішка), але потрібно зважати, бо щось незвичне є в цьому хлопцеві. Втім, багато хто в селі був переконаний, що він зовсім не син Івана Васильчука, а… тут були різні варіанти: практикант-зоотехнік, перевіряючий з району і навіть один з численних заїжджих голів колгоспу, котрі побували у Вербці.

Учні ставилися до заглибленого в себе дивака трохи з повагою, трохи зневажливо, трохи із здивуванням, трохи з острахом, що, проте, не заважало в нього безбожно списувати. Друзів Сильвестр не мав та й не прагнув мати. Хоча в глибині душі він, звісно, хотів би належати до князівського гурту – до нього, повторимо, входили діти сільської еліти (якщо можна вжити це слово), притому відразу з кількох класів. Але сам Князь дав зрозуміти, що для них він теж щось на зразок недоторканого.

Все змінилося з появою в селі і в класі Ніни. Вона якось так зуміла поставити, що майже відразу дозволила себе вважати дівчиною ОлегаКнязя, яку той швидко обрав взамін давньої дружби з першого класу з Катею Рощук, донькою завідуючої сільською їдальнею. Спроби опору з боку Каті були відразу вбиті в зародку самим Князем. Та водночас дуже скоро стало зрозуміло, що ця нова дівчинка приручила неформального лідера дев’ятого, а згодом десятого класу.

Сильвестр відразу або майже відразу закохався у Ніну. Це була перша людина в його житті, яка викликала у нього справжній інтерес. Він не прикладав її до своїх тимчасових потреб, не оцінював, чи треба їй посміхнутися, – як вчительці, котра, звісно, тупа, але може поставити добру оцінку, чи однокласниці, яка, звичайно, підла, але за якесь добре слово може й не зробити чергову підлість. Він з нею просто розмовляв – легко й невимушено, сипав цитатами і цілими віршами, демонстрував ерудицію й давав поради. Незабаром весь клас зрозумів, що він закохався. Наче заперечуючи цю очевидну істину, він ще більше замкнувся, якщо розтулював рота, то лише коли його викликали до дошки. Ніна ставилася до нього рівно, як і до інших однокласників, – могла щось запитати, коли не знала, могла заперечити, могла пожартувати, та коли він знову замкнувся, вона раптом запропонувала провести в школі театралізований поетичний вечір, і ведучим на ньому мав бути не хто інший, як Сильвестр.

21

Настала пора опустити цілий розділ. Настала пора покликати інший жанр. П’єсу. Драма (чи мікродрама) на три дії. Дія перша – вересень, осінь, початок навчання в десятому класі. Дія друга – літо, десять років по тому. Дія третя – осінь, жовтень, ще через шістнадцять років. Дійові особи: Олег Ривцун, він же Князь, і Сильвестр Васильчук.

Отож

Дія перша

Подвір’я Вербківської школи.

Князь підходить до Сильвестра.

К н я з ь. Зачекай. Маю щось сказати.

С и л ь в е с т р. Ну?

К н я з ь. Тобі не здається, що життя проходить мимо тебе?

С и л ь в е с т р. Може, й проходить. Воно взагалі проходить мимо кожного з нас. Тільки не всі це помічаємо.

К н я з ь. Розумний, блядь. (Пауза.) Знаєш, що вчора однією целкою в нашому класі поменшало?

С и л ь в е с т р. Мене це не цікавить.

К н я з ь. А що тебе цікавить? Віршики?