TextBook — Я туди взагалі не ходив.
— Воно й видно. Вулична шпана он як відходила...
— Взагалі це круто — від безвиході затопити банкірові в п’ятак. Крутіше тільки вистежити, де він живе, і помочитися в його під’їзді.
Знову замовкли. За сьогоднішній ранок почуто і сказано стільки, що, здавалося, слова просто закінчилися. Наче цигарки в пачці чи горілка в пляшці.
У воді щось хлюпнуло. Судячи по звуку, десь плавала справді велика рибина. А може, ще щось, про що можна тільки здогадуватися.
Не хотілося навіть думати. Мельник спробував прогнати від себе такі думки, і відразу згадав діда Шалигу.
Знову хлюпнуло.
— Жарко, — сказав Віталій, витираючи змокрілого лоба.
— Коли їхали, ластівок над водою бачив?
— Ну?
— Буде дощ.
— Швидше б...
Мельник сплюнув у воду просто перед собою, потім роздратовано ляснув себе по щоці.
Коли забрав руку и глянув на неї, задоволено посміхнувся — просто в центрі долоні розпливлася крива пляма.
Комарі зовсім не боялися смерті.
вересень — грудень 2005 р.
м. Київ
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „26. Примари Тихого Затону (закінчення)“ на сторінці 4. Приємного читання.