TextBook — Ми, Мишко, разом підемо. Всі. І якщо самі все не розкажете, будьте спокійні: ніхто не знає, що ми сюди приїхали. Зате вас із цієї бездонної затоки точно ніколи не виловлять.
— Нічого ти не зробив, — вигукнув Чабан.
— Хто тобі це сказав, потворо? — повернувся до нього Мельник усім корпусом. — Ми з Сашком не любимо, коли просто так топлять у воді людей і протикають їхні трупи ножами. Я дуже злий, і це — серйозно. Тому краще давайте, аби в нас розмова вийшла...
Була половина дев’ятої ранку, коли Мельник відчинив двері своєї квартири. Попри його передчуття, Ольга тихо і спокійно спала. Підійшовши до дивна, він нахилився і поторсав її за плече.
— Ну? — сонно запитала вона, не розтуляючи очей.
— Підйом. На нас чекають великі справи.
— Які? — очі її нарешті розплющилися, подивилися на Віталія знизу вгору. — О, ти вже одягнений. І знову брудний. Де ти вічно лазиш?
— Я для цього тебе й розбудив, аби пояснити. Збирайся, збирайся. На нас дехто чекає.
— Ти такий втаємничений...
— Це ще не всі таємниці на сьогоднішній ранок. Збирайся, кажу. Справи серйозні.
За двадцять хвилин здивована Ольга, вдягнена в джинси та футболку, але без косметики, яку не встигла накласти, сідала в машину до Олексія Скрипника.
Уже в салоні вона здивувалася ще більше.
25. Примари Тихого Затону (продовження)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „24. Примари Тихого Затону“ на сторінці 3. Приємного читання.