Розділ «19. Доброго полювання»

А потім зникло під ним, у бездонній чорній глибині.

У кількох метрах від Віталія бовталися в воді і гукали на допомогу ті, хто менше хвилини назад збирався його вбити. З туману на них уже швидко сунув на човні Микола Чабан. Побачивши підмогу, Малий швидко нахилився, намагаючись виловити з води хоча б одне весло. Це йому вдалося — друге плавало далі відстані простягнутої руки. Малий почав гребти, прямуючи до берега, Кора активно допомагав йому руками. Човен лиш крутився на місці. Тим часом Чабан уже підплив до місця сутички, оцінив обстановку і одним поштовхом весла опинився біля Мельника.

— Слава Богу! — процокотів Віталій зубами, хапаючись за борт. — Ми як домовлялися?

— Я чекаю, поки вони почнуть тебе топити.

— Правильно, а вони що почали?

— Стріляти. Про такий варіант ми нічого не говорили. Заруба звелів виконувати твої інструкції, ось я і сиджу, чекаю — раптом так треба.

— Треба, треба... Своя голова для чого? — Мельник обережно, аби не перекинути човен діда Івана, забрався всередину. — Вашому транспорту хана.

— Нічого. Дай нам цих маромоїв до берега доставити. Там ми їм пояснимо, куди не треба стріляти.

Не звертаючи увагу на Кору з Малим, які повільно, але впевнено просувалися до берега, Чабан підплив до перекинутого догори дном човна і якійсь час дивився на голови Лютого й Череди, що стирчали з води.

— Що з вами робити, пацани?

— Хочеш — притопи, — Лютий сплюнув воду. — З тебе станеться, з друга твого — тим більше. Проситися не буду.

— Та я знаю, чувак, знаю, — вишкірився Чабан. — Допливеш до берега — відпущу.

— А мене? — подав голос Череда.

— Ти мені, голубе, за човна в десятикратному розмірі виплатиш, — рятувальник Чвиркнув слиною крізь зуби, мітячи в Колю і влучивши в ціль — пацан лиш витерся. — Так, не хочу більше з вами тут базарити. Тримайтеся за ваш крейсер і гребіть. Я поруч буду, не потонете. Тільки ось що — плаваєте добре?

— Нормально, — відповів за них Мельник. — Я на пляжі сам бачив. Десну перепливають, чорти.

— Ну, значить і тут не потонуть. Давайте, знімайте під водою штани, труси і взуття. Інакше на дно відправлю, гадом буду.

Віталій чекав, що принаймні Лютий посне комизитися. Та ні — обидва мовчки почали крутитися на воді, і справді стягнули з себе нижню частину одягу. Тепер нікуди не дінуться — голими по лісу не побіжать.

Поки все це відбувалося, Кора з Малим якось догребли до берега і вискочили на тверде. Але зі свого місця Мельник і Чабан могли бачити, як просто на них з-за прибережних кущів ступив Моруга. Сили виглядали нерівними — один проти двох. Та рятувальник зустрів напад Кори прямим у щелепу. Удар виявився такої сили, що відкинув нападника назад у воду. Малий навіть не намагався опиратися, підкорившись сильному супротивнику. За той час, що конвойовані браконьєри пливли без штанів до берега, Кора три рази намагався вибратися з води, та Моруга всякий раз поштовхом ноги повертав його назад. А сам тим часом в’язав руки покірного Малого його власним шкіряним паском.

Побачивши, як голозаді Лютий і Череда виходять з води, Моруга не витримав — зареготав. Коля зацьковано глянув на ватажка, але той демонстративно відвернувся. У мокрому одязі Мельник не почував себе комфортно, та зараз не зважав на це. Вистрибнувши з човна першим, він спочатку скрутив руки Череди наперед приготованою міцною мотузкою, а тоді підійшов до Лютого. Той спробував повернутися, та Віталій поклав руку йому на плече, розвернув обличчям до себе.

— Ну так хто кого заб’є, як мамонта?