Розділ «17. „Я — смерть твоя!”»

Темна вода

Ставши рядком, вони майже синхронно нахилилися. Взяли сорочки за подоли і стягнули їх через голови. Їхні тіла сяяли, ніби просякнуті срібним місячним сяйвом. Взявшись за руки, сріблясті русалки знову завели хоровод, та раптом по черзі знову кинулися під місячні промені у воду. Причому не спричинили жодного сплеску.

Ззаду на плече Мельника лягла чиясь рука. Рвучко повернувшись, він побачив діда Івана. Очі його горіли в темряві якимось дивним, можна навіть сказати — нелюдським блиском. І дивилися вони не на Віталія, а ніби крізь нього.

— Подобаються тобі мої донечки? — запитав Шалига глухим, ніби утробним голосом, і Мельник помітив — губи його при цьому не ворушаться. Він справді наче говорив черевом.

— Д-донечки?

— Донечки, — дід сильніше стиснув його за плече. — Я їх так називаю. Вони давно тут живуть і все ніяк не одружаться. А вони ж молоді, їм заміж пора.

— Заміж?

— Чим погані? Все вони тут маються, нареченого собі шукають. Іди до них, іди, — дід пустив плече і розчепіреною правицею підштовхнув Мельника ближче до берега. Той позадкував і опинився біля самого краю води. Дід усе насувався, і Віталій відчув — зараз це чудовисько просто зіштовхне його в затон. Та враз дід зупинився і посміхнувся, показуючи повен рот ікол.

— Ви... чого?

— А ти — чого? Хто ти і для чого прийшов сюди, порушувати спокій цього тихого місця? Агов, дівчата, жених прийшов!

Русалки тут же виринули з води, обступили Мельника і завели довкола нього свій традиційний хоровод. Він не мін роздивитися ані їхніх тіл, ні їхніх облич. Бачив тільки довгі чорні та русяві коси, які метилялися з боку в бік, коли дівчата трусили головами, захопившись грою.

— Досить, досить! — зупинив їх дід жестом руки, і вони справді зупинилися, розірвали коло, стали рядком. — Подобається вам жених?

— Подобається, тату! — в тон відповіли вони.

— Тільки він один, а вас багато. Кому вибирати?

— Йому вибирати, тату! — пролунав стрункий хор.

— Ну, тепер гляди, — старий погрозив Мельнику скрюченим пальцем. — Дивись мені, вибери собі гарну дівку і скажи, чи зможеш жити з нею вічно.

— Вічно? — перепитав Віталій, ще нічого не розуміючи.

— Вічно, — кивнув старий. — Вони живуть під водою, і кого б ти не вибрав, вона забере тебе з собою. Ти назавжди залишишся тут, на Тихому Затоні.

— А... якщо я не хочу?

Дівчата присіли, обхопили голови руками і заголосили. Від їхнього крику різонуло вуха. Старий спохмурнів.

— Значить, тобі не подобається жодна з твоїх наречених? Ти дуже образив їх, чоловіче. Доведеться викликати їхнього сторожа. Ти спиш там, сторож?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17. „Я — смерть твоя!”“ на сторінці 4. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи