Кулакова тягнули до води і затягнули під воду.
Вираз подиву, що застиг на обличчі. Він таки справді когось, а швидше — щось побачив. І це його не стільки перелякало, скільки здивувало.
А може, Антон Кулаков не встиг здивуватися, коли Воно...
Знову Воно. Отже, темна вода таки справді ховає щось незрозуміле...
— Відчуваю, Віталію, я дав вам досить інформації для роздуму, — втрутився в думки Мельника Заруба. — На жаль, не можу поки що дати вам новий засіб зв’язку. Технічні проблеми — якось не подумав, що під час пригод у вас уже немає мобільного. Ми це виправимо, думаю, досить скоро. Поки що мушу лишати вас із цією інформацією. Постарайтеся більше не дзвонити з випадкових телефонів і активізуйте дії замість того, аби битися зі шпаною. У мене на території вже п’ята жертва невідомо чого.
Тепер у голосі дзвенів метал. Та й прощальний потиск руки був відчутно сталевим.
17. „Я — смерть твоя!”
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „16. Як порося“ на сторінці 4. Приємного читання.