Розділ «13. Як мамонта»

Від раптового пронизливого болю Віталій зігнувся, і тут з іншого боку теж отримав ланцюгом. Цього разу — по шиї та плечах. Усе ж таки він далі залишався на ногах, міг рухатися, не дивлячись на біль, тому відскочив на безпечну відстань. Перевага Лютого і Кори була в тому, що ланцюги, якими вони орудували, не дозволяли супротивникові підійти до жодного з них упритул. Череда потроху зводився на ноги, шукаючи на землі свою зброю. Та він не становив поки серйозної небезпеки.

Все одно Мельник лишався один проти трьох. Маючи певний досвід, він прекрасно розумів — лише в кіно головний герой, опинившись у подібній ситуації, здатен голими руками розкидати трьох, а то й більше нападників. Те, що кожен із ворогів молодший за нього в два рази, нічого не змінювало: троє розлючених шакалів цілком здатні завалити одного кремезного вовка. В житті зазвичай так і трапляється. Люта малолітня вулична шпана, яка пересувається переважно стадом і її лють нічого не стримує, може стадом накинутися на чемпіона міста по боксу чи боротьбі. І тут спортивні навики та медалі з грамотами не допоможуть — навіть не здоровила, а просто міцного дорослого мужика сто відсотків звалять із ніг і потопчуть.

У Мельника не було жодних спортивних розрядів. Та навіть якби були, він, набувши свого часу досвід вуличних бійок, усе одно не давав собі зараз жодного шансу. Озброєний він ще міг повоювати. Але тут утеча не виглядала ганебною.

Тільки ось шлях до втечі йому вже відрізали.

Оточивши його з трьох боків, нападники якось синхронно зупинилися. А потім так само разом і одночасно почали насуватися, стискаючи коло. Тим часом Череда вже прийшов до тями. Права рука висіла вздовж тулуба, зате ліва вже незграбно стискала знайдену палицю.

В таких ситуаціях звичайно вибираєш того, хто до тебе найближче і, на твою думку, найслабший. Швидко атакуєш і намагаєшся прорватися. Але Лютий відтіснив Череду в тил, тому нападати слід на Малого — він зі своєю арматурною готовий лише для ближнього бою.

Ланцюги свиснули з двох боків. Від одного Мельник ухилився, зате другий черканув його по черепу. Втягнувши голову в плечі, він набичився і стрімко кинувся на Малого. Відбивши лівою рукою його праву, Віталій своєю стиснутою в кулак правицею поцілив йому просто в середину пики. Одночасно спробував забрати арматурину. Та два ланцюги вперіщили його ззаду по спині.

Розвернувшись, Мельник приготувався до бою. Але Кора вже забігав йому за спину, а Лютий з силою розкручував ланцюг, збираючись опустити його точно на голову супротивника. Мельник знову відскочив, стаючи так, аби бачити відразу обох. Та збоку перейшов у контратаку Малий. Арматурина вдарила по ребрах.

— Лютий, відійди! — почувся голос Череди, і, не дочекавшись, поки ватажок відсунеться, він вибіг поперед нього сам. Перш, ніж Мельник зрозумів, що у того в руці, гримнув постріл.

Поки решта билася, цей клаповухий підібрав пістолет.

— Е, ану не дурій! — крикнув Мельник, відразу зрозумівши — пацан запросто може збити його шальною кулею. Постріл на мить відволік його, перестав махати ланцюгом Лютий, зупинився Кора. Та Малий не витрачав часу — налетів на Мельника, лупцюючи куди попало своєю арматуриною, і таки змусив його присісти під градом ударів. А потім Лютий з Корою носаками повалили його на землю.

Мельнику не вдалося закрити руками голову відразу. Череп мало не луснув від кількох міцних ударів. Перевернувшись на спину, він почав молотити ногами в повітрі, одночасно крутячись довкола власної осі на спині. Когось таки задів — почувся здобрений матюком зойк. Знову жахнуло — Колі Череді сподобалося стріляти. Як не дивно, але своїм пострілом він допоміг Віталію: на якусь мить його припинили місити ногами, видно, постріли за спинами нападників так само бентежили. Скориставшись моментом, Мельник перекотився на бік, звівся спочатку на чотири і порачкував у більш небезпечну зону. Удар ланцюгом знову звалив його, та цього разу він не дозволив собі розтягнутися. Рвучко підскочивши, Мельник ухилився від чергового удару і кинувся до єдиного місця, яке зараз було для нього безпечним.

Він мчав до краю обриву.

Не чекаючи, поки нападники наздоженуть, Мельник з розбігу стрибнув униз, намагаючись скочити якомога далі. У воду він увійшов ногами вперед, відразу занурився з головою, та ноги не відчули дна. Зате десь над ним знову приглушено бабахнуло. Виринувши, Мельник побачив на краю урвища всі чотири постаті. Тепер вони явно боролися між собою. Почувся крик: „Дай сюди!”, і Віталій зрозумів — у Череди забирають зброю.

А дна під ногами далі не було. Більше того — течія, дуже сильна в цьому місці, підхопила Мельника і понесла на середину річки, навіть перевернула його на спину. Обрив і люди на ньому стрімко віддалялися. Почавши борсатися. Аби бодай перевернутися на живіт, Мельник відчув, як болять руки та ребра. Особливо його тривожила голова: вона гула і паморочилося. Не вистачало тільки втратити свідомість просто тут, уночі, посеред стрімкої Десни.

Течія винесла його за поворот і тепер мчала просто в бік „метеорівського” пляжу. Але якщо діло піде так і далі, його просто пронесе повз пляж і потягне далі, де річка ширшає і дістатися до берега не завжди можна й серед білого дня. Тим більше, побитий Мельник відчував, що скоро може втратити сили. На цій річці це означає швидку загибель.

Тому іншого виходу, крім як спробувати дістатися берега біля пляжу, просто не існувало.

Розмоклий одяг тягнув донизу, та Мельник вирішив не витрачати сили на те, аби знімати під водою кросівки та джинси. Він дозволив собі лише скинути штормівку. Поки він займався цим, течія несподівано розвернула його і навіть у темряві Віталій побачив — у кількох метрах від нього крутився вир. Якщо вчасно не вигрібтися, його затягне у воронку, і ось тоді шансів урятуватися точно не лишиться.

Підбадьоривши себе відчайдушним криком, Мельник рвонувся перпендикулярно течії, завзято молотячи руками і ногами по воді. Ривок, ще ривок, ще — здається, течія стала не так сильна. Зупинившись на мить для передишки, він зрозумів — відпочивати рано. Течія знову взялася за нього, потягнула назад, і Мельник зробив ще кілька сильних гребків, ніби відштовхуючись від води.

Нарешті сила течії стала помітно слабшою. Витягнувши шию та озирнувшись, Мельник задоволено відзначив — підступний вир лишився позаду. Але й сил уже починало бракнути. На щастя, попереду праворуч замаячив пірс, із якого, попри написану великими літерами заборону, постійно стрибали пацанята. Прилаштувавшись на воді так, аби течія несла його вперед, Мельник почав загрібати правою рукою, розвертаючись праворуч і далі тримаючись перпендикулярно до течії. Так помалу він наближався до пірса. Відчувши нарешті під ногами тверде, він ураз розслабився і його відтягнуло трошки далі, за пірс. Усе ж таки в останню мить Віталій зробив ще ривок, схопився за якійсь мотузочок, підтягнувся і став, тримаючись за опору.