— Я не знайомлюся з місцевими мачо. Навіть із великої нудьги. Не хочу конкурувати з тутешніми шмаркачками. Ми розговорилися випадково. Чомусь зайшла мова про безпеку. Здається. Я запитала, чи приписаний до бази хоча б один пост міліцейської охорони. Особиста безпека всіх цікавить, особливо коли молода жінка живе в благенькому бунгало сама, згодні? Ну, Сергій і обмовився: мовляв, тепер тут є цілий охоронець...
— Так і сказав — цілий?
— Так і сказав. Ще сказав, що боятися нема чого. Ви типу вирішуєте всі проблеми. Ось чому я підійшла саме до вас, коли побачила проблему.
— Хто ще говорить про чудовисько в затоні?
— Здається, ніхто. Може, хтось і думає, але аж такого ажіотажу я не помічала.
— Я теж, — вставив Антон. — І добре — це моє чудовисько!
Мельник з Ольгою знову перезирнулися. Сто п’ятдесят грамів коньяку і кілька ударів по черепу не можуть так подіяти на людину.
— У такому разі пропоную і нам цю тему не розвивати. Я спробую розібратися. Хто лякає людей. Заодно, Антоне, я б просив вас не особливо розводитися про те, що в мене є справжній пістолет. Згода?
— О’кей!
— Чому ви мене не попереджаєте? — поцікавилася Ольга.
— А ви, думаю, знаєте це і без мене, — Віталій глянув на годинник. — Ого! Початок першої! Засиділися ми з вами. Лягаємо спати чи...
— Ви пропонуєте з принципу допити цю пляшку? — посміхнулася Ольга.
— Я пропоную віддати її Антону. Все ж таки він у нас потерпілий. Ви як, не проти?
Антон мовчки підвівся і, буркнувши щось собі під ніс, вийшов, лишивши пляшку на столі.
— Образився, що йому не повірили?
— Думаю, Олю, він образився, що йому не дали пістолет. Я ви думаєте, він — нормальний?
— Рівно настільки, наскільки нормальний довколишній світ, — вона підвелася. — Піду і я. Тепер спатиму спокійно. Я ж сусідка цілого охоронця. До речі, а вас як звати?
— Віталій.
— Нарешті познайомилися остаточно. Добраніч, Віталію...
Коли на ранок Мельник вийшов, аби перевірити, як там Лютий з компанією, їхнього намету та речей він не побачив. Після них лишилася тільки купа сміття. Виходить, утекли...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вода» автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10. Справжній пістолет“ на сторінці 8. Приємного читання.