І, вкотре довірившись маминій внутрішній силі, Влад змовчав.
* * *На третій день рано-вранці Влад підскочив у ліжку від телефонного дзвінка. Телефон теленькав не вмовкаючи — дзвонили по міжмісту.
— Слухаю?!
— Говоріть з Маківкою, — байдуже запропонувала телефоністка.
— Якою… алло?
Тріскотня у слухавці.
— Владку, — мамин голос долинав наче з-під товстої ковдри. — Що з тобою?
— Зі мною? Усе гаразд, усе нормально… А ти де? У цій… У Маківці?
— Я їду додому, — повідомила мама. — Буду по обіді.
— Зі мною усе в порядку…
— Так, так. До зустрічі…
Короткі гудки. А за хвилину по тому, як Влад поклав трубку, телефон задзвонив знову, і телефоністка, байдужа, наче робот, поцікавилася:
— Поговорили?
— Так, — сказав Влад.
Спросоння він завжди міркував тугувато.
Маківка…
Мама повертається.
Він ледве досидів до кінця уроків, бігцем повернувся додому, поставив розігріватися обід. Чомусь ота Маківка, згадана телефоністкою, не йшла в нього з голови. Знайома назва? Маківка, Маківка…
Нарешті він поліз у книжкову шафу і відшукав там «Атлас автомобільних доріг», свого часу куплений у «Букіністі» саме через наявність короткого опису не лише до великих, але й до малих населених пунктів.
Маківка. Сто тисяч жителів. Краєзнавчий музей, стоянка стародавньої людини, регіональний Будинок малюка…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Долина совісті» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША“ на сторінці 40. Приємного читання.