TextBook — Ну так, але я не відразу це помітив, — зніяковіло опустив очі покутник.
— Зрозуміло. Як завжди — драпав і не озирався.
— Проте я цього разу вуха не затикав, — гордо повідомив покутник. — Щоправда, все одно нічого не чув. Аж доки кіт до мене не вискочив. І я-ак нявкне! Я відразу зрозумів, що він твій, Ірко, — підлесливо зазираючи Ірці в очі, сказав покутник. — Дуже поважний. Сам мене до міліції привів, я йому лише на стіну здертися допоміг. Там стіна гладенька — навіть котові вчепитись нема за що.
— З такими от пазурами — і такий боягуз!
— А де ти торбу з відьомським причиндаллям узяв? — поквапилась втрутитись Тетянка.
— Ніде. Торба в кота була, — здивувався покутник.
Ірка зупинилась. Глянула на кота, на сумку й засмутилась:
— Ну от, щойно з’ясували, чому мерці нас на цвинтарі без усякої передачі дара збирались закопати, а тут одразу нові загадки!
— А може, кіт сам? Він у нас он який крутий, крізь стіни проходить.
Кіт потерся об Тетянчину ногу. Продемонстрував, як високо цінує її думку.
Ірка похитала головою й покрокувала далі:
— Крізь стіни — це одне. А торбу зібрати — зовсім інше. Уявляєш, як кіт упаковує торбу?
Тетянка теж засумнівалась:
— Так, мабуть, для нашого кота це несолідно. Не той статус.
Кіт знову потерся об Тетянчину ногу.
— Між іншим, флакончики в ній так само не мої, — Ірка витягла з торби крихітний елегантний флакончик із зіллям. — У мене все простіше, у літрових банках.
— Нам увесь час хтось допомагає, — замислено проказала Тетянка. — Його голос покликав… — і дівчинка кивнула на покутника. — Білого Байкера — теж, тепер ось кіт приніс зілля.
— Ага, тільки з цього покутника… — Ірка теж кивнула на мерця, що плентався позаду, — …користі — як із козла молока. Білого Байкера перший стрічний мент зупинив. А запрошення на шабаш? Стелла з Оксаною його точно не посилали, навіщо це їм? Тож невідомо, допомагають нам, чи…
— Якщо допомагають, то хай ліпше моїм батькам зателефонують. Мене вже тиждень немає вдома!
— Спокійно, до міста ми дістались, а до ранку будемо вдома… — втішила подругу Ірка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ірка Хортиця - надніпрянська відьма» автора Волинська І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДЬМИН ДАР“ на сторінці 63. Приємного читання.