Сєра

— Сєр! Збирай манатки і поїхали.

— Куди?

— У нас сьогодні рулєтка.

Сєра уявив собі щось типу підпільного казино, з коксом, бабами і тією самою

рулеткою, але Цюпа привіз його в Житомир, у якийсь підарський салон. Посадовив

на дивані, дав флягу віскаря і сказав чекати. Потім, довго про щось тріщав з

Маркіян Камиш “Сєра”

46

дизайнеркою, і Сєра здогадався, що зараз вона буде його лапати. Зараз вона

зніматиме розміри. Тут і з’явиться рулетка, про яку згадував Цюпа.

Орнамент, який мала розробити ця баба, мав органічно поєднували в собі три

стовпи віри УЦТП: православ’я, Трипілля і вишиванкові мотиви, як послання до

самосвідомості і українського націоналізму. Баба довго не могла повірити у весь цей

гон, щось хіхікала, морщилася, міряла Сєру і так, і так, аж коли все було готово,

пообіцяла, що Риза вийде заїбісь. Зійшлися на вишиванках, хрестах і ще купі різних

деталей, які Сєра з похмелюги погано розумів.

Зрозумів, коли їм прийшов бандероль. Риза і справді була гідною візантійських

імператорів. Сєра вдягнув підризник, ризу і непевними кроками зійшов на амвон.

Білосніжна рушникова плоть його патріаршого костюму сяяла, всіяна хресними

знаменам під вишиванковий мотив. Червоними нитками линуло трипільське слово і