Сєра

— Кого?

Маркіян Камиш “Сєра”

32

— Та так, нікого… Грицю, ти мене взагалі слухаєш?!

Гриць не просто слухав. Він нагострив вуха і роззявив рота, олівець застиг у нього

в руці і тоді він уперше за багато років побачив Пророка — справжнього Пророка,

який не осліп під натиском тотального єврейського зомбування, який розуміє

самість української нації, тяглість і прекрасність її історії, який сидить тут, перед

ним, у ризі Священнослужителя, — квінтесенція цінностей. Гриць дав дозвіл і на

проповідь пообіцяв прийти.

***

— Цюп! Показуй давай! Там все нормально?

— Єблєт у тебе блювотний, Сєронько, а так — усе в порядку.

Цюпа сяяв від щастя і явно чекав компліментів: застиг в урочистій позі,

презентувавши плакат — перший примірник ілюстрованої поліграфічної продукції

Української Церкви Трипільського Патріархату.

— Цюп, все це класно, але шо це за дохлий іхтіандр у мене під ногами?

— Сєр! Ти ідіот. Це ж іконографія, на хуй! Канон! Ти ж тут як Юрій-Змієборець!

— Змієборець — це добре. А з рясою в мене шо?

— Це — ряса-вишиванка.