Сєра

місцевих, але вони знали Гришу.

— Гриш, а шо буде, якшо Шмальгаузен зараз піде сам за бухлом?

— Його відпиздять.

— А якщо він скаже, шо знає тебе?

— Ще дужче відпиздять.

Зрештою, вирішили бігти знов всією компанією, але всі потроху вирубилися

прямо на підлозі, віддавши її прохолоді свої змучені дешевим бухлом тіла.

***

Маркіян Камиш “Сєра”

58

Яскравий сонячний день, і якісь малі ганяють у квадрат, розкресливши

потоптану сіру землю складним ножем. Ганяють безтурботно і несамовито. Нічого

не існує для них цього гарячого дня: тільки пекуче сонце їхнього травня, брудний

м’яч з віддертими шматками дерматину і квадрат, розкреслений кишеньковим

ножем на витоптаній до нетрів землі.

Ранок серед пилюки і щиглів надворі нагадали Сєрі про голоп’яте дитинство,

коли вони з Цюпою цупили пивні ящики, тягли їх здавати до прийому склотари.

Приймач про все знав, але тільки посміхався і жодного разу їх не здав. Але якось,

вони самі накосячили, виключно через власне нахабство і жадібність: взяли ящиків

більше, ніж могли винести. І коли вже вилізли, їх помітив сторож, який раптом