TextBook — Яка голова, такі й думки, — позіхнув Курочка. — Ти що, до мене у другу зміну прийшла? Чи в третю? — Аж сам здивувався своїй рішучості і твердості.
Тепер уже витріщилася Люня. Вона ще не бачила Курочки у такому неприступному вигляді. Тому пустила в дію резерви. Відвернулася до вікна. Зашморгала носом.
— Вже тобі наговорили чогось. Набрехали. А ти й повірив… Теж мені мужчина…
«Мужчина», сидячи на краєчку софи, кілька разів клюнув носом. А тоді знову вмостився під ковдру. І промимрив:
— Хочеш, лягай виспися, тоді поговоримо…
Люні подали рятівну драбину. І вона, не гаючись, полізла по ній.
Коли виспалися, Курочка, як приборканий лев, був м’який і добрий.
Тільки між іншим спитав:
— Звідки взявся той кучерявий?
— З островів Зеленого Мису.
— Тут звідки взявся? Де ти його викопала?
— У зоопарку. Він попросив, щоб я йому розказала, як який звір називається. Тоді сіли на лавочку. Перепочити. А тут — баби…
— Чого ж ти втікала?
— Спробуй доведи їм, що це випадкова зустріч. Ну, так сказати, у формі шефства.
— Все село гуде.
При одному слові «село» Люню затрусило:
— Знаю. Мама писала. Хай буде. Хай воно западеться, те село…
— І що ти мамі відписала?
— Відписала, що вони обізналися. Це не я була. Бо я в цей день з тобою їздила по гриби.
— Ти що?!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 99. Приємного читання.