Дракон зробив ривок і підвівся на всі чотири.
— О-о-о! Бачив? — захоплено вигукнув водій. — Бачив, що робить горілка? Не тільки валить з ніг, а й піднімає на ноги… А ми за тією кікіморою чортзна-куди гналися…
Дракон дивиться на ліс, на дерева. Все перед його очима хитається. Хитається Галапочка, хитається Крузя, хитається товстий незнайомець. Правда, те хитання не тривожне, а радісне. Усе довкола набрало веселого рожевого відтінку. Все навколо почало танцювати. Танцюють кущі, дерева, танцюють Галапочка і Крузя, танцює товстий. Навіть етюдник танцює.
Дракон і собі почав танцювати. Став дибки. Потім хвицнув задніми ногами, тоді пішов вибрикувать…
Коридор знайомої нам установи. Знайомі двері з табличкою «САМ І. І.».
Кабінет. За столом Іван Іванович. Перед ним навитяжку стоїть завтрашній пенсіонер.
— Ось, — каже Іван Іванович. — Надіслали звідтіля, — вказав пальцем у стелю. — Знову цей Галапочка. Вже другого коня має. Жовтого. Найсуворішим порядком розібратися! Хто він? Циган? Де він тих коней бере? То не мотоцикл, що можна в магазині купити, і не колесо, що можна на заводі вкрасти… Може, в нього десь підпільна ферма. А може, зв’язки?.. Словом, розібратися. Ще цього нам бракувало. Правильно пише цей громадянин Неусипний, чи як його… Місто бореться за зразкову чистоту, порядок, а тут чортзна-що. І дайте запит у Спілку художників, що це за Галапочка. Чи вони знають, що він гендлює кіньми. Поцікавтеся в міліції, чи не притягувався він до відповідальності за що-небудь. Словом, дерзайте.
Завтрашній пенсіонер погладив долонею лисину…
Квартира Галапочки. Увімкнений телевізор. На екрані топчеться бульдозер. Перед телевізором на софі сидить Крузя. Підібрала під себе ноги, жує яблуко.
Відчиняються двері, з’являється Робінзон.
— Ось і я.
Підійшов, поцілував Крузю. Сів біля неї на софу.
— Їсти хочу, як вовк.
Крузя байдуже спостерігає за бульдозером.
— Зачекай, додивлюся, тоді щось зготую.
— Готового нема нічого?
— Цікаво, коли я мала це зробити?
— Ти ж на заняття сьогодні не ходила.
— То я готувалася до колоквіуму.
Робінзон мовчки пішов на кухню. Повернувся з шматком хліба, сів біля Крузі, жує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 59. Приємного читання.