TextBook Хабаренко розквітнув у посмішці.
— Думаю, — продовжував Недайбоже, — що нам треба зайнятися цим питанням офіційно. Хай людина напише офіційну скаргу до нашого журналу. Ми з цією скаргою відповідно звернемося у Спілку композиторів, в інші громадські інстанції. Ми не дозволимо, щоб всякі аморальні типи зводили невинних дівчат. Щоб діти народжувалися сиротами… Та обов’язково зверніть увагу на те, що він вже мав одну жінку… Що живе як куркуль. Хату має в селі…
— І про бочку, — підказав Хабаренко. — Ми її сфотографували. Де він взяв бочку?..
— Я не хочу за нього виходити заміж! — раптом сказала Люня. — Я хочу аліменти. І квартиру. Його квартиру…
* * *Біля Марчишиної брами людно. Сидить на лавочці Марчиха і баба Груня. Біля них притулилася Василина. Біля Василини — Гаврюша. Стоїть дід Саня. Підійшла Ганна:
— Їдуть! Їдуть! Коли вони вже наїздяться! — кивнула баба Ганна на машини дачників, що одна за одною пилюжили вулицею…
— Як вони наїздяться, — каже баба Груня, — то кому ти молоко будеш продавати?
— Було б що продавати, — сказала Ганна. — Молока меншає, а їх все прибуває.
— Щось Михайловича не видно, — зауважила Марчиха. — Чи де захворів, чи в командировці?
— Мать, хана буде Михайловичу, — підхопив Гаврюша. — Неприятності в нього великі. Приїжджали двоє. Солідні, що куди твою. Розпитували, кого він сюди привозив. Петра питали, коли і як він бачив його з Клавкою. Чи він впевнений, що то була іменно Клавка?
Кажуть, Клавка не то родила, не то ось-ось родить…
— Та Клавка, — скривилася баба Груня, — такий фрукт… — Чого тому Михайловичу було з нею зв’язуватися?
— Воно часом і фрукта хочеться, — зауважив дід Саня. — Вона молода, красива…
— І красива! — ніби вкусило Василину. — Там тої краси, як на печі роси. Мазуту понакладає на пику…
— Кожному своє, — не здавався дід Саня. — От візьми конячу морду. Якщо вона в коня, то це красиво. А якби вона була в тебе? На кого ти була б подібна?
Василина сплюнула:
— Тю на вас! Таке скажете…
— Чи розмалюй тими фарбами бабу Груню, — продовжував дід.
— Воно мені нада, як корові сідло, — сказала баба Груня.
Устряв Гаврюша:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 117. Приємного читання.