Розділ «КОРОТКІ ПОВІСТІ»

Вони мене доведуть до інфаркту…

За хвилю поріг переступила молода симпатична жіночка. Уся її зовнішність свідчила про те, що вона ось-ось стане матір’ю.

— Добрий день! Я до вас, — сміливо сказала вона. — Ви головний редактор журналу «Струни серця»?

— Ну, я, — насторожився Недайбоже. — Чим можу служити? Кажу відразу: квартирними питаннями ми не займаємося.

— Ні. Не квартирні, — сказала жіночка. — Я, бачите, ось-ось стану матір’ю…

— Ну то й що? Ми не пологовий будинок…

— Я хотіла сказати, що від вашого працівника…

«Ні! Ні! Ні! — думав Недайбоже. — Хай цим питанням займається заступник. Я нічого не хочу знати. Потім ще на мене буде скаржитися».

— Йдіть до мого заступника. Я займаюся питаннями творчими. А дітьми — він… Одну хвилину… А хто цей?.. Ну батько майбутній?

— Курочка. Геннадій Михайлович Курочка. Ваш колишній працівник…

У нутро Недайбоже ніби хтось хлюпнув відро радості.

— Заждіть, заждіть, — сказав він лагідним тоном. — Сідайте… Курочка в нас уже не працює. Але наш обов’язок допомогти вам…

Натиснув на кнопку дзвінка.

Зайшла секретарка.

— Покличте Хабаренка!

Секретарка шепнула Хабаренку:

— У шефа — вагітна дівчина.

У Хабаренка похололо у п’ятах. «Хто б це міг бути? — думав він. — Люду тільки вчора бачив. Ліду — тиждень тому. Юля — під боком. Галя — виїхала. Може, Надя? Хто б не був, зараз головне, щоб не дізналася жінка. Пообіцяю гроші, дублянку, що захоче…»

З цими думками й переступив поріг редакторського кабінету.

— Ось полюбуйтеся, — смакував редактор, аж звисала нижня губа. — Нова сторінка творчості шановного Курочки…