— Розкажи дорогу.
— Показать можу…
Змотую вудки.
— Підожди трішки, — каже. — Я зараз…
Помела спідницею пилюку.
Мете назад. Поперед себе жене виводок дітей.
Не встиг я розтулити рота, як вони з ентузіазмом окупували машину.
Вона по-хазяйськи вмостилася поруч зі мною. Скомандувала:
— Поїхали, красавець!
Зосталася позаду Дружня. Проїхали хутір Шевченків. У Бородянці, не доїжджаючи до роздоріжжя, знову скомандувала:
— Красавець, поверни праворуч. У Пилиповичі треба заїхати. Ваню взяти.
— Якого Ваню? І куди вже брати? Он п’ятеро ззаду. Інспектор зупинить…
— Інспектор — добрий чоловік… А Ваня — мій муж. Він знає, де є риба…
— Ти ж казала — у Шибиному.
— У Шибиному — дрібна. Ваня знає, де крупна риба є…
Циганчата вже знайшли мої бутерброди. Приміряють мого картуза.
Не хочеться мені вже й тої риби. Але назвався грибом — лізь у борщ.
У Пилиповичах вийшов Баня. Серце моє похололо. Я подумав про амортизатори «Жигуля».
— Ти, — кажу циганці, — сідай з дітьми іззаду. А Ваня хай сідає спереду.
Рушили.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 19. Приємного читання.