Розділ «Частина друга Утікач»

Чеслав знову сів поруч із братом.

— Голуба, як від галявини бігла, то там ще когось примітила. За деревами й кущами не роздивилася. Та й сама не хотіла, щоб хто бачив її. Але там точно хтось був… Тому неслася відтіля так, що не пам’ятає, як і в городищі опинилася… От, щоб розповісти тобі про це, і прийшов я. Знав, що будеш десь поруч.

Але Чеславові було вже не до того, думки бігли, як вода, що прорвала боброву загату:

— Отже, кажеш, хтось був! Ну, звичайно, мав хтось бути… Аякже!.. Хтось же пролив батьківську кров!.. І якщо Голуба його не роздивилася, то він її напевно роздивився. І порішив, бо не знав, чи бачила вона його.

— Але це міг бути й чужинець, — перервав його Ратибор. — У городищі різне говорять… І про те, що таке лиходійство свій зробити не міг… Хоча й про інше теревенять…

— Невже мене підозрюють?

— Дурнів вистачає.

Чеслав із досади тільки вкусив себе за губу. Він запропонував братові залишитися з ним у лісі, але Ратибор вирішив, що розумніше повернутися в городище й продовжити пошуки нелюда там. Брати домовилися зустрітися за три дні, щоб обговорити результати своїх пошуків.