Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Стократ підвівся і пройшов з кутка в куток. І ще раз: туди-сюди. Так, тепер багато що стає зрозуміло. І її манера говорити — теж. Вона розучилася говорити з людьми, зате, ймовірно, звикла думати про себе шматочками прочитаних книжок.

— Ти хто такий? — Стократ обернувся до чоловіка.

— Учитель добрих манер, я ж сказав.

— І як ти з нею познайомився?

— Володар Гран хотів… ну, він же збирався… Одне слово, він став відомий в окрузі, йому треба було вчитися етикету… Мій старий учитель підказав: сходи до Грана, запропонуй свої послуги, він оцінить…

— Оцінив? — Стократ розвернув стілець і сів тепер верхи.

— Так… Я п’ять товстих книжок з етикету пам’ятаю назубок: як заходити до зали, як виходити, як розсаджувати гостей, якими словами вітати при народженні дитини, якими — співчувати…

— Заткнись.

Правила Пристойності кліпнув:

— Ви ж самі… мене запитали.

— Точно. — Стократ погойдав носком чобота. — Вибач. Отже, ти вчив їх пристойних манер…

— Консультував.

— Бачив цього мага?

— Ні. Коли я прийшов, його вже там не було. Але всі його пам’ятали. Усі наче змовилися його не згадувати і все одно згадували: от, мовляв, скоро він повернеться.

— Ясно… Ти їх навчав етикету, і тебе познайомили з дівчиною?

— Ні. Я сам… Тобто випадково. Їй носили їжу… і якось я підкупив кухарчука.

— Відважний кухарчук, — уголос подумав Стократ.

— Просто дурний. І жадібний.

— Згоден. Далі?

— Далі я побачив Світ. Як вона сидить одна в замкненій кімнаті. У неї там були книжки… Вона все прочитала по кілька разів. П’яльця, різне шитво…